Смертні гріхи українського менеджменту, або Що заважає досягти успіху

Смертні гріхи українського менеджменту, або Що заважає досягти успіхуЯ вже десять років спеціалізуюся на успішному впровадженні змін в організаціях, і, виходячи зі свого досвіду, можу виділити 7 «смертних гріхів» українського менеджменту, які заважають досягненню успіху в бізнесі.

Перший з «гріхів» українського вищого керівництва — це самозакоханість. Іншими словами, багато керівників впевнені, що тільки вони знають, як чинити правильно, і якщо чужа точка зору не узгоджується з їх власною, вона апріорі неправильна.

Наступна значна проблема українського бізнесу і топ-менеджменту — це зосередженість на цифрах, що називається «нічого особистого». Через зацикленість на цифрах і цифрових показниках ми постійно стикаємося з проблемою у відносинах, через що нерідко виникають конфлікти. Перекласти людські стосунки на цифри — це утопія. Так дійсно може бути простіше, але ні в якому разі не ефективніше. У людини є дві півкулі, при цьому одна відповідає за творчість і емоції, інша — за логіку. Не можна прибрати емоції та почуття співробітників ні з якої зі сфер життя, тим більше з бізнесу!

Далі. Український бізнес (але в даному випадку не тільки український) зосереджений на заробітку грошей. У цьому процесі зовсім мало звертається уваги на самореалізацію (власну і співробітників), духовність, творчість. Для сучасного українського бізнесу характерна зацикленість на грошах, і недостатньо (вибачте за пафос!) духовності і розвитку світу. Цьому, безумовно, є виправдання, зокрема, економічна ситуація в нашій країні. Разом з тим, вже є бізнесмени, для яких «нести в світ прекрасне» — не пусті слова. Вони прагнуть покращити цей світ у рамках своїх можливостей. Заради справедливості варто відзначити, що їм працювати в нашій країні не простіше, однак внутрішні відчуття, з яким вони працюють, зовсім інші! І, слава Богу, що такі бізнесмени в нашій країні є.

Четвертий «гріх» менеджменту — це нарцисизм або зосередженість на власній величі. Багато наших бізнесменів думають буквально так: «мій бізнес — це я». Такі бізнесмени не думають про людей, які розвивають його бізнес. Для них характерна позиція: якщо в компанії трапляються невдачі — винні співробітники, але якщо стався успіх, то він став можливий завдяки особистим зусиллям керівника. Цей «гріх» свідчить про невміння розділяти успіх зі своїми співробітниками.

П’ятий гріх — жадібність і конкуренція. Через невміння співробітничати і шукати шляхи для конструктивної взаємодії виникає дуже багато проблем. Ми можемо спостерігати, як у цілих галузях бізнесу виникають складності через те, що люди знищують один одного і не вміють співпрацювати. Особливо, якщо галузь висококонкурентна. І хоча поняття конкуренції саме по собі жорстке і передбачає виграш за рахунок програшу іншого, але ж у конкуренції також можливий варіант «виграю я — виграє інший». І в цілому, людство рухається вперед на домовленостях, а не вбивстві один одного!

Шоста особливість українських менеджерів така: ніхто або майже ніхто насправді не думає про споживачів. Всі говорять про клієнтоорієнтованість, але буквально одиничним компаніям вдається вибудовувати і підтримувати цю саму клієнтоорієнтованість. В українському бізнесі такого явища вкрай мало, напевно, тому, що наша країна ще не доросла до максимальної орієнтації на клієнта. У нас основне завдання на даному етапі розвитку — вижити за всяку ціну. Разом з тим, є сенс пам’ятати, що вижити можна тільки завдяки клієнтам, оскільки в кінцевому рахунку (парадокс!) бізнес існує для клієнтів, а не для керівництва. Основою бізнесу повинна стати орієнтація на споживача, а не збагачення компанії. Якщо дотримуватись цього правила, то й збагачення (ще один парадокс!) стане саме собою зрозумілим. Коли думаєш про клієнтів, є шанс заробити гроші.

І останній за порядком але один із найбільш важливих за значимістю — небажання що-небудь міняти, схильність зберігати стабільність, прагнення охороняти свій status quo, свою позицію, посаду та напрацювання, пишатися минулими заслугами та досягненнями і продовжувати робити все, як раніше, зберігати непорушність процесів у компанії, які одного разу призвели до успіху. Такий підхід буквально означає самогубство. Безумовно, пишатися минулими досягненнями або минулими стратегіями можна, але вони не працюють завжди.

За своєю значимістю і масштабами, я б сказала, це — перший «гріх» вітчизняних бізнесменів. Він свідчить про потребу зберегти усталене, напрацьоване і спиратися у своєму розвитку на досягнення, які були досягнуті колись давно. Хоча ще письменник Максим Горький сказав чудову фразу: «У кареті минулого далеко не виїдеш».

Так як же «розбурхати болото»? Якщо коротко, то змінити «болото» можна, тільки почавши з самого себе. Якщо керівник хоче змінити співробітників, то посилення штрафів не спрацюють, не буде ефективною ні хитромудрі системи мотивації, ні «батіг», ні «пряник» — це шлях в нікуди. Зміни почнуться тільки тоді, коли керівник розуміє: разом з організацією треба змінюватися самому. Більше того, йому необхідно очолити цей процес змін в організації, почавши в себе…

Автор: Олена Ільченко, співзасновник Київського Інституту гештальту та оргконсультування

НЕ ПРОПУСТІТЬ:
Приєднуйтесь до професіоналів e-learning! На I Всеукраїнській конференції дистанційного навчання Ви дізнаєтеся про останні тренди та розробки в галузі навчання, зможете впровадити e-learning у компанії.
Детальніше →
  • SoftStart

    >>людство рухається вперед на домовленостях, а не вбивстві один одного!<<
    Цікава думка!!! Мені весь час мабуть тільки вважалося, що технологічний прогрес обумовлювався намаганням покращити життя знедолених, а не думками про військову перевагу за рахунок новітніх технологій…