Проблема „вигорання” формується ще в школі

Із цікавим відкриттям свого дослідження на сайті management-issuses.com знайомить нас колишній вчитель (зараз – підприємець) Марк Пренскі (Marc Prensky). Він виявив, що всіх студентів та учнів можна умовно поділити на три типи:
1) ті, які самостійно мотивують себе;
2) ті, яких слід мотивувати;
3) ті, які „вигоріли” і їм не допоможе ніяка мотивація.

Автор стверджує, що навчальна система здатна працювати з першими двома типами студентів, але безсила перед останнім – третім типом. „Вигорілі” студенти переконані, що „школа повністю позбавлена будь-якого інтересу і цілковито відмежована від реального життя”. Такі учні вважають школу набагато менш цікавою та корисною, ніж іграшки, які вони носять у власних кишенях та рюкзаках. Діти третього типу цікавляться телебаченням, мають кумирів серед кіноакторів та співаків, із задоволенням граються у комп’ютерні ігри. Якщо ж справа здається їм нецікавою, тоді вони вважають, що просто даремно тратять час на неї. І намагаються будь-яким чином уникнути „марнотратства”.

Коли виробник намагається продати комп’ютерну гру, він обіцяє потенційним покупцям, що вони матимуть змогу стати справжніми героями серед ровесників у он-лайн всесвіті, їм неодноразово доведеться врятувати не лише Землю, але й цілу галактику і т. п. Тобто, виробники докладають усіх зусиль, щоб їх продукт був купленим.

На відміну від них, у школах учням постійно доводиться боротися із „небажанням продавати”. Освіта не намагається бути привабливою для учнів. Вона фактично перебуває у минулому і не намагається використовувати новітні технології та методи для залучення учасників.

Кожен тип студентів, про яких згадувалося раніше, виростає у відповідний тип працівника (само-мотивованого, того, що потребує мотивації чи „вигорілого”). Це твердження підсилюється дослідженням, яке показує, що 50% працівників „вигорають” на роботі і більше не можуть захоплено та активно виконувати свої обов’язки.

Дослідження також виявило, що найбільший „індекс нудьги” переживають адміністратори (іноді він досягає 10 з 10). Далі іде виробничий сектор – 8, продажі – 7,8, маркетинг – 7,7, людські ресурси – 6,6, облік – 6,3, подорожі – 5,3, охорона здоров’я – 5,1 та на дивовижу найнижчим цей індекс є серед вчителів – 4 з 10.

Причиною такого позитивного „балансу” серед викладачів є той факт, що вони „ніколи не мають двох однакових днів”. Проте, їхні студенти часто не можуть похвалитися тим самим – їхнє навчальне життя переповнене повтореннями, нудне і стандартне. Лише уявіть собі, якою здається їм перспектива праці – ще більш стандартизованої та передбачуваної.

Проте, завжди існують ті речі, які здатні зацікавити будь-кого. Іноді буває важко повірити, що хороший фільм, книжка, комп’ютерна гра, дім, які існують для покращення нашого життя та роблять його цікавішим, були створені у нецікавому, а іноді навіть нудному робочому оточенні.

Правда ж полягає у тому, що будь-який новий працівник, коли вступає на посаду, належить до першої категорії – він само-мотивований. Проте, якщо робоче оточення не виправдовує його очікувань – він переходить до другої категорії (тепер йому необхідні додаткові стимули). Зрештою – він просто вигорає. І якщо роботодавцям, які зараз часто діють подібно до шкільних вчителів, вдасться подолати „небажання продавати”, тоді, можливо, вони справляться із проблемами вигорання кадрів.

НЕ ПРОПУСТІТЬ:
Приєднуйтесь до професіоналів e-learning! На I Всеукраїнській конференції дистанційного навчання Ви дізнаєтеся про останні тренди та розробки в галузі навчання, зможете впровадити e-learning у компанії.
Детальніше →

Опубліковано Категорії Загальна
  • Анатолій

    Найнижчий індекс вигоряння серед вчителів – це не дивно 🙂 Уявляю, як їм складно. Зі мною, сподіваюся, вони проблем не мали, а от з іншими.
    Щодо студентів, то мене, наприклад, бажано "настановлювати", бо якщо я берусь до чогось сам, то виходить, що все починає цікавити, але часу не вистачає ні на що. От тут і проблема. А вигоряння як такого немає, є нестача часу (принаймні у мене).

  • Анонімний

    Як на мене, вигорання – це коли Ви нарешті вибрали той напрямок праці, який найбільше Вас цікавить, а через деякий час (у кого – рік, у кого – 10) зрозуміли, що ненавидете своє заняття.

    Способів уникнути це існує декілька, але, як на мене, найбільш дієвим є якраз зміна діяльності.