Притча про прийняття себе

Притча про прийняття себеОдного разу до Майстра прийшов парубок і сказав:

– Я прийшов до тебе, тому що відчуваю себе таким жалюгідним і нікчемним, що мені не хочеться жити. Всі навколо говорять, що я невдаха, тюхтій та ідіот. Прошу тебе, Майстер, допоможи мені!

Майстер, мигцем глянувши на юнака, квапливо відповів:

– Вибач, але я зараз дуже зайнятий і ніяк не можу тобі допомогти. Мені потрібно терміново владнати одну дуже важливу справу, – і, трохи подумавши, додав: – Але якщо ти погодишся допомогти мені в моїй справі, то я із задоволенням допоможу тобі у твоїй.

– Із… задоволенням, Майстер, – пробурмотів той, з гіркотою відзначивши, що його в черговий раз відсувають на другий план.

– Добре, – сказав Майстер і зняв зі свого лівого мізинця невелике кільце з гарним каменем. – Візьми коня і скачи на ринкову площу! Мені потрібно терміново продати цей перстень, щоб віддати борг. Постарайся взяти за нього побільше й у жодному разі не погоджуйся на ціну нижче золотої монети! Скачи ж і повертайся якомога швидше!

Юнак взяв кільце і поскакав. Приїхавши на ринкову площу, він став пропонувати перстень торговцям, і ті спочатку з інтересом розглядали його товар. Але варто було їм почути про золоту монету, як вони відразу втрачали до кільця всякий інтерес. Одні відкрито сміялися йому в обличчя, інші просто відверталися, і лише один літній торговець люб’язно пояснив йому, що золота монета – це надто висока ціна за таке кільце й що за нього можуть дати хіба що мідну монету, ну в крайньому випадку срібну.

Почувши слова старого, парубок дуже засмутився, адже він пам’ятав наказ Майстра в жодному разі не опускати ціну нижче золотої монети. Обійшовши весь ринок і запропонувавши перстень добрій сотні людей, юнак знову осідлав коня й повернувся назад. Сильно пригнічений невдачею, він звернувся до Майстра.

– Майстер, я не зміг виконати твого доручення, – з сумом сказав він. – У найкращому випадку я міг би виручити за кільце пару срібних монет, але ж ти не велів погоджуватися менше, ніж на золоту! А стільки цей перстень не коштує.

– Ти тільки що вимовив дуже важливі слова, синок! – відгукнувся Майстер. – Перш, ніж намагатися продати кільце, непогано було б установити його справжню цінність! Ну а хто може зробити це краще, ніж ювелір? Скачи-но до ювеліра та запитай у нього, скільки він запропонує нам за цей перстень. Тільки що б він тобі не відповів, не продавай його, а повертайся до мене.

Юнак знову вискочив на коня й відправився до ювеліра.

Ювелір довго розглядав кільце через лупу, потім зважив його на маленьких вагах і, нарешті, звернувся до юнака:

– Передай Майстру, що зараз я не можу дати йому більше п’ятдесяти восьми золотих монет. Але якщо він дасть мені час, я куплю кільце за сімдесят, з огляду на терміновість угоди.

– Сімдесят монет?! – юнак радісно засміявся, подякував ювеліра й щодуху помчався назад.

– Сідай сюди, – сказав Майстер, вислухавши жваву розповідь парубка.

І знай, синок, що ти і є той самий перстень. Дорогоцінний і неповторний! І оцінити тебе може лише справжній експерт. Так навіщо ж ти ходиш по базару, очікуючи, що це зробить перший зустрічний?

НЕ ПРОПУСТІТЬ:
Приєднуйтесь до професіоналів e-learning! На I Всеукраїнській конференції дистанційного навчання Ви дізнаєтеся про останні тренди та розробки в галузі навчання, зможете впровадити e-learning у компанії.
Детальніше →