Притча: Ейнштейн на веранді

Одного разу Альберту Ейнштейну зателефонував журналіст із наукового видання і попросив його про інтерв’ю для спеціальної статті «Великі питання, які задають видатні вчені». Той погодився, і журналіст приїхав до нього додому на самому заході дня. Він застав вченого на веранді в кріслі-гойдалці: той курив стару люльку і милувався заходом сонця.

«Я хочу задати Вам лише одне питання, докторе Ейнштейн, – хвилюючись і мнучи в руках блокнот, сказав молодий журналіст. – Це головне, про що ми запитуємо всіх учених, які погодилися з нами поговорити. Питання таке: “Яке найголовніше питання може задати вчений?”»

В очах Ейнштейна з’явився вогник. Він потягнувся у своєму кріслі і замислився. Думав цілих десять хвилин.

«Це прекрасне питання, молодий чоловік, і воно заслуговує серйозної відповіді», – сказав він нарешті. Потім став повільно розгойдуватися в кріслі і диміти своєю люлькою. Він довго мовчав, глибоко занурившись у роздуми, поки журналіст терпляче очікував озвучування якоїсь важливої математичної формули або положень квантової теорії. Але замість цього він отримав питання, яке згодом змусило весь світ глибоко замислитися.

«Молодий чоловіче, – сказав Ейнштейн дуже серйозно. – Найважливіше питання, яке може задати будь-яка людина, – це питання про те, чи є Всесвіт дружньою сферою?»

Що Ви маєте на увазі? – Запитав журналіст. – Як це може бути найголовнішим питанням?»

Ейнштейн відповів багатозначно: «Відповідь на це питання визначає те, що ми робимо зі своїм життям. Якщо Всесвіт є дружньою сферою, то ми проведемо своє життя, будуючи мости. В іншому випадку люди будуть витрачати весь свій час на те, щоб будувати стіни. Вирішувати нам!»

З книги Мерилін Аткінсон “Шлях до зміни. Трансформаційні метафори”


Опубліковано Категорії ПритчіПозначки
Майстер-клас Хеміша Тейлора - Інновації в сервісі