Кар’єрне зростання, як джерело стресу

Хто із сотень тисяч офісних працівників, лінійних менеджерів, спеціалістів у тій чи іншій галузі не мріє про кар’єрне зростання. У більшості людей воно асоціюється з підвищенням зарплатні та статусу, переходом на нову сходинку корпоративної ієрархії, отриманням нових прав та можливостей. Всі ці очікування зазвичай мають сенс. Та чи варті вони того стресу, під який потрапляє працівник, який щойно пережив кар’єрне зростання?..

Згідно з даними нового дослідження, опублікованими на сайті management-issues.com, стрес від раптового просування по кар’єрній драбині за своєю силою та інтенсивністю уступає тільки стресові, який відчуває людина під час розлучення. І що більше приставка “топ-” відповідає вашій посаді – то з більшою кількістю різноманітних випробувань ви зустрічатиметесь кожного дня.

Три чверті лідерів, які взяли участь в опитуванні, переконані, що вища посада потребує абсолютно нового типу мислення. Зміна ж мисленнєвих категорій та перехід на новий рівень – це надзвичайно стресовий процес. Проте компанії зазвичай дуже слабко підтримують новоспечених лідерів.

Справа в тім, що компанії зазвичай звертають увагу на так звані “hard skills” (набір технічних навичок, які безпосередньо стосуються професії чи спеціальності менеджера) і втрачає з поля зору “softer skills” (комунікаційні навички та особисті навички менеджера). В той же час для успішної роботи в новій лідерській ролі професіоналові в першу чергу необхідно вдосконалювати саме особисті навички. Вони стосуються емоційної налаштованості людини, вміння оригінально мислити та доносити свої думки до інших. Але підтримки від компанії у цій сфері він не відчуває.

Страх, який відчуває новоспечений менеджер під час фази звикання, підвищує його здатність до накопичення нових знань. Але водночас підвищується ризик, як для менеджера, так і для компанії вцілому. Якщо ж компанії не будуть здійснювати ніяких заходів на підтримку щойно просунутих співробітників, тоді існує ризик, що люди так і залишаться посередині кар’єрної драбини, стоячи однією ногою на вищому її щаблі, а іншою – на нижчому.

НЕ ПРОПУСТІТЬ:
Приєднуйтесь до професіоналів e-learning! На I Всеукраїнській конференції дистанційного навчання Ви дізнаєтеся про останні тренди та розробки в галузі навчання, зможете впровадити e-learning у компанії.
Детальніше →

Опубліковано Категорії {моя} РоботаПозначки
  • Blus

    to Jarofed:
    Ну, добре, а що ж тоді робити цій людині, яка висить між двома сходинками кар"єри і чекає поки компанія догадається підримати її психологічно. А що, якщо компанія не здогадається цього зробити чи не готова. Що тоді? Зразу звільнятися і починати нову кар"єру в іншій компанії, і так кожного разу, поки не надоїсть працювати на когось?

  • Анонімний

    to Blus
    Як і у більшості випадків – все залежить від людини (точніше від особистих якостей людини). Переконаний, що існують такі особистості, які без певного поштовху не зуміють закінчити свій "крок по кар"єрній драбині". І, як на мене, немає різниці, хто стане причиною цього поштовху: компанія (так повинно бути в ідеалі) чи будь-яке інше джерело.

  • Анонімний

    Теорія, підтверджена практикою, доводить, що співвідношення hard skills / soft skills змінюється в бік переваги "soft skills" при просуванні уверх ієрархічною драбиною.
    Але (це теж напевно) змінюється не просто кількість необхідних "hard skills", але й їх зміст (перелік)
    Типова помилка – коли людину підвищують тільки за досягнення як висококласного спеціаліста (тобто за вищезгадані hard skills) при тому, що не звертають увагу – а як у цієї персони з "м’якими навичками"? В таком увипадку ВЕЛИКИЙ стрес неминучий, тому що людині на більш високому щаблі управління (а тим більше – при переході з стану "спеціаліст" в стан "керівник") його професійні навички не стануть в нагоді – на посаді керівника конкретні знання та навички в одній із підпорядкованих сфер вже не мають такого значення. Виникає ситуація, коли ex-фахівець станє недо-керівником. Буває також, коли компанія після підвищення людини ще довго ставить їй задачі, як на м

  • Анонімний

    to Eugene
    А в якому із попередніх тверджень я сперечався із аксіомою, що кар"єрне просування – це задача самого працівника?

    Я говорив, що існують особистості, які без допомоги компанії не зможуть просунутися далі. Але я не говорив – що це нормально. Звісно, людина повинна мотивувати і розвивати себе сама.

    Компанія, яка здатна допомогти людині розвинутися – це дуже позитивна компанія. Посада у ній – подарунок для працівника. Але наявність таких компаній на світовому ринку, на превеликий жаль, поки-що є швидше винятком, ніж закономірністю. Про що свідчать і результати дослідження, опублікованого у даному пості.