Кар’єрне зростання, як джерело стресу

Хто із сотень тисяч офісних працівників, лінійних менеджерів, спеціалістів у тій чи іншій галузі не мріє про кар’єрне зростання. У більшості людей воно асоціюється з підвищенням зарплатні та статусу, переходом на нову сходинку корпоративної ієрархії, отриманням нових прав та можливостей. Всі ці очікування зазвичай мають сенс. Та чи варті вони того стресу, під який потрапляє працівник, який щойно пережив кар’єрне зростання?..

Згідно з даними нового дослідження, опублікованими на сайті management-issues.com, стрес від раптового просування по кар’єрній драбині за своєю силою та інтенсивністю уступає тільки стресові, який відчуває людина під час розлучення. І що більше приставка “топ-” відповідає вашій посаді – то з більшою кількістю різноманітних випробувань ви зустрічатиметесь кожного дня.

Три чверті лідерів, які взяли участь в опитуванні, переконані, що вища посада потребує абсолютно нового типу мислення. Зміна ж мисленнєвих категорій та перехід на новий рівень – це надзвичайно стресовий процес. Проте компанії зазвичай дуже слабко підтримують новоспечених лідерів.

Справа в тім, що компанії зазвичай звертають увагу на так звані “hard skills” (набір технічних навичок, які безпосередньо стосуються професії чи спеціальності менеджера) і втрачає з поля зору “softer skills” (комунікаційні навички та особисті навички менеджера). В той же час для успішної роботи в новій лідерській ролі професіоналові в першу чергу необхідно вдосконалювати саме особисті навички. Вони стосуються емоційної налаштованості людини, вміння оригінально мислити та доносити свої думки до інших. Але підтримки від компанії у цій сфері він не відчуває.

Страх, який відчуває новоспечений менеджер під час фази звикання, підвищує його здатність до накопичення нових знань. Але водночас підвищується ризик, як для менеджера, так і для компанії вцілому. Якщо ж компанії не будуть здійснювати ніяких заходів на підтримку щойно просунутих співробітників, тоді існує ризик, що люди так і залишаться посередині кар’єрної драбини, стоячи однією ногою на вищому її щаблі, а іншою – на нижчому.