Когнітивні ефекти, які впливають на наше життя і роботу

Наш мозок часом робить доволі дивні речі. Плутає час, змушує нас переоцінювати власні можливості і вірити у всяку нісенітницю. Це пов’язано з так званими когнітивними упередженнями, що час від часу виникають практично у кожної людини. Вашій увазі пропонується 8 цікавих психологічних ефектів та розповідається, як вони працюють і впливають на наше життя.

Ефект Даннінга-Крюгера

Цей ефект пояснює, чому багато новачків вважають себе експертами, а хороші фахівці себе недооцінюють.

Ефект Даннінга-Крюгера — це спотворення уявлень про свої здібності. Він виражається в тому, що перші успіхи в новій справі піднімають самооцінку людини на небачену висоту. Тому новачки часто повчають більш досвідчених і не розуміють, що творять якусь дичину. Це нерідко призводить до нерозуміння і конфліктів на роботі.

Але отримуючи більше досвіду, людина усвідомлює, як мало насправді вона знає, і поступово спускається в яму страждань. Напевно у вас є багато знайомих, які дуже круті у своїй справі, але при цьому постійно принижують власні здібності. Просто вони сидять у цій ямі.

І тільки ставши експертом, людина зможе нарешті тверезо оцінити себе і з жахом поглянути на пройдений шлях.

Більше про Ефект Даннінга-Крюгера →

Ефект дежавю

Всім знайомий ефект дежавю. Що це таке? Помилка в матриці? Відлуння минулого життя? Насправді це всього лише збій роботи мозку, який може статися через втому, хворобу або зміну умов зовнішнього середовища.

Збій відбувається в гіпокампі. Цей відділ мозку займається пошуком аналогій у пам’яті. По суті ефект дежавю полягає в тому, що в події секундної давності мозок знаходить якісь деталі, котрі бачив, наприклад, рік тому. Після цього він починає сприймати всю подію, як таку, що сталася в далекому минулому. В результаті ви відчуваєте себе Вангою і думаєте, що передбачали цю подію дуже давно. Насправді ваші спогади секундної давності повертаються до вас як інформація з минулого. Отже, ви бачите одну і ту ж сцену двічі, але не в курсі цього.

Зона комфорту

Навіщо виходити із зони комфорту? Чим погана робота і життя у спокійних умовах? Виявляється, ступінь комфортності пов’язана з продуктивністю, а незвичні умови не тільки відкривають нові можливості, але й змушують працювати краще.

Комфорт полягає у зайнятті звичними речами, відсутності будь-яких випробувань і розміреному перебігу життя. Рівень тривоги в цій зоні невисокий, а продуктивності вистачає для виконання звичних завдань.

Так навіщо ж напружуватися, якщо тут так комфортно? У незвичних умовах ми мобілізуємо всі сили і починаємо працювати старанніше, щоб швидше повернутися назад у зону комфорту. Так ми переходимо в зону навчання, де ми швидко отримуємо нові знання і прикладаємо більше зусиль. І в якийсь момент наша зона комфорту ширшає і захоплює частину зони навчання.

Із зоною навчання відбувається те ж саме. Отже, що сильніше стрес, то краще? Ні. У якийсь момент тривога виростає настільки, що ми переходимо в зону паніки, де ні про яку продуктивність мова вже не йде. Але якщо зона комфорту зростає, то речі, які лякають, просто потраплять в область навчання, яка теж зросла.

Так що для зростання потрібно кидати собі виклик і вчитися справлятися з труднощами.

Ефект доктора Фокса

Цей ефект дозволяє зробити неправдоподібну інформацію цікавою і навіть пізнавальною в очах публіки. Саме він пояснює популярність і переконливість будь-яких псевдонаукових течій і сект.

Виявляється, для цього достатньо бути харизматичним. Люди більш схильні прислухатися до артистичних лекторів і приймати їх слова на віру. Під час виступу артистичної і харизматичної людини, глядачеві менш очевидні протиріччя і навіть нелогічність її висловлювань. Йому складніше адекватно оцінити цінність того, про що говорить доповідач. Більш того, за підсумками лекції йому може здатися, що він отримав нові цінні знання, хоча насправді все може бути зовсім не так.

Менш харизматичні лектори не залишають про себе такого ж яскравого враження. До речі, це в свою чергу може створити відчуття, що отримана інформація і знання менш важливі і цікаві.

Користь від обмеження вибору

Різноманітність вибору — це так добре. Але чому ж ми так довго вибираємо з купи різних варіантів, а потім ще й незадоволені своїм рішенням?

Справа в тому, що різноманітність не лише сповільнює прийняття рішення, але і робить нас нещасними. Люди зависають перед полицями в магазинах і ніяк не можуть вибрати пачку макаронів. Втім, це може бути застосовано не тільки до покупки продуктів. Будь-яка життєва ситуація, яка ставить перед вибором з великої кількості варіантів, призводить до зниження швидкості прийняття рішення.

Але це ще не все. Коли вибір, нарешті, зроблений, залишається почуття невпевненості і незадоволеності. Чи вірне це рішення? Можливо, варто було б вибрати інший варіант. А ось той хлопець купив інші макарони. Чому? Він щось знає! У підсумку ми незадоволені вибором і пригнічені. Такого не сталося б, якби варіантів було небагато.

Щоб уникнути цього ефекту можна обмежити вибір заздалегідь. Наприклад, купувати лише фермерські продукти, лише техніку від німецьких виробників тощо.

Коли ж вибір зроблено, не дайте сумнівам наздогнати вас. Адже якщо хтось приймає інші рішення, це не означає, що вони підійдуть і вам.

Систематична помилка того, хто вижив

Помилка того, хто вижив — це схильність робити висновки про явище лише на основі успішних випадків. Наприклад, ми чуємо розповідь людини, яку дельфін штовхав до берега і тим самим врятував, і робимо висновок, що дельфіни розумні і добрі істоти. Але той, кого дельфін штовхав в інший бік, нам, на жаль, вже нічого розповісти не зможе.

Ця помилка змушує нас повторювати дії успішних людей у надії, що це приведе до успіху і нас. Він кинув школу в 7-му класі і тепер мільйонер! Чудово, потрібно теж так зробити. Але спочатку подумайте про тих людей, які кинули школу і нічого не добилися. Вони не виступають із лекціями і не потрапляють на обкладинки журналів. Але знати про їхній досвід теж корисно, щоб не повторювати їх помилки.

Щоб не загинути і мати повну картину, потрібно знати не тільки про досвід “того, хто вижив”, а й про те, що робив “загиблий”.

Емоційне випередження

Цей ефект пояснює, чому реалізація довгоочікуваної мрії часом не приносить нам радість. Справа в тім, що емоції часто випереджають події.

Як це працює? Припустимо, ви поставили собі за мету купити автомобіль. Встановили термін і почали збирати гроші. На всьому шляху вас підбадьорює думка, що за досягненням мети піде безліч позитивних емоцій (і машина).

Якщо впевнено рухатися до цілі і виконувати всі необхідні умови, в якийсь момент стане ясно, що вона точно буде досягнута. Наприклад, за місяць до покупки автомобілю очевидно, що потрібна сума набирається. У цей момент настає емоційний пік — машина вже у вас в кишені!

Саме тому в момент покупки машини емоції не на максимумі. Звичайно, якісь емоції з’являються, але вони вже не такі сильні, а іноді ми і зовсім залишаємося розчаровані. Нерідко трапляється, що людина досягає найбільшої і найамбітнішої мети і більше не бачить сенсу в житті. Щоб цього не сталося, багато хто ставить собі такі великі цілі, що досягають їх уже після смерті.

Головне встигнути за життя дістатися до тієї самої точки, в якій ясно, що ціль точно буде досягнута. Це рятує від розчарувань і сумних наслідків.

Ефект відра з крабами

З вами таке траплялося, що ви розповідаєте знайомим про свої цілі (кинути курити, навчитися грати на скрипці тощо), а вони у відповідь дружно відмовляють вас від цього? Починають говорити, що це все примхи і взагалі нікому не потрібно. Жили ж ви нормально до цього моменту!

Це явище називається ефектом відра з крабами або менталітетом краба. Спостереження за крабами показало, що один краб зможе вибратися з відра, але коли їх у цьому відрі ціла купа, вони починають чіплятися один за одного і заважають своїм побратимам вибратися. У підсумку всі продовжують сидіти в відрі.

Те ж саме і з людьми. Вони підсвідомо не хочуть, щоб хтось почав міняти своє життя. Адже це означає, що і їм пора задуматися над змінами і відмовка «так всі навколо так живуть» вже не працює. Можливо, вони і самі мріють кинути курити або навчитися грати на скрипці, але бояться, лінуються або їм ще щось заважає.

Це не означає, що ваші знайомі бажають вам зла, просто ви звернули увагу на їхні власні нереалізовані мрії, а це не дуже приємно.

Так що якщо ви вже зважилися на щось, не слухайте подібні відмовки. Забирайтеся з відра і тягніть за собою друзів.

За матеріалами SPARK

Ілюстрація: Depositphotos.com

Майстер-клас Брайана Трейсі «MBA за 1 день» Майстер-клас Маршалла Ґолдсміта «Краща версія себе»