Гріхи співробітників…

Гріхи співробітників...Останнім часом на все більшій кількості вітчизняних та іноземних сайтів та у бізнес-блогах стає популярною тенденція „обсмоктувати” кісточки роботодавцям та керівникам компаній. Особливо розповсюдженими бувають розмисли про „гріхи” роботодавця, їхні негативні риси і т. п. і т. д. Такі статті часто пропонують „псевдоаналіз” характеру осіб, які володіють владою всередині компанії. Проте, вони зазвичай упускають з поля зору основну причину негативної поведінки чи характеру роботодавця/керівника: поведінку підлеглих. Цей недолік було виправлено завдяки зусиллям дописувачів сайту CNNMoney.com

Суть же полягає в тому, що зазвичай самі працівники – не подарунок для роботодавця. Вони ліниві, некомпетентні, боягузливі та нелояльні. Нижче наведено список із шести речей, які дратують кожного нормального роботодавця:

1. Працівники не слухають. Ви, як бос, говорите підлеглому виконати певне завдання. Він ствердно киває. Потім кудись іде, за кілька годин повертається із пакетом картоплі і звалює її на ваш стіл. „Що це таке? – запитуєте ви. – Я ж просив принести звіт за друге півріччя”. Він дивиться на вас із подивом: „А я думав, що ви просили пакет картоплі”. Ви виставляєте його за двері і замислюєтесь над сенсом життя.

2. Працівники запізнюються. Сьома година ранку. За півгодини вам слід здати квартальний звіт, тому ви зі вчора попросили своїх підлеглих прийти о 6:45. І всі прийшли… окрім Ната, людини, яка відповідає за форматування та роздрукування документів. О 7:15 звіт уже повинен лежати на столі генерального директора. О 7:12 ви бігаєте по майданчику для куріння і нервово курите. О 7:21 вам телефонує генеральний і запитує, де його звіт. О 7:22 нарешті з’являється Нат. У вас є кілька варіантів розвитку подій: а) накричати на Ната і пригрозити звільненням; б) дати йому можливість нарешті відформатувати і роздрукувати звіт. Ви робите (б), а потім (а). У результаті співробітники Ната вважають вас негідником.

3. Працівники рано йдуть з роботи. За п’ятнадцять шоста. Великий Бос викликає вас нагору, щоб дати звіт про здійснену роботу. Проте ви спершу збігаєте вниз до Лейтмора, на чиєму комп’ютері зберігається левова частка даних. Двері у його кабінет зачинені. „Де подівся Лейтмор!?” – вигукуєте ви і у вашому голосі чуються нотки розпачу. „У нього гра у сквош”, – пояснює його помічник, який вочевидь забув, хто тут на кого працює. В результаті по голові від Великого Боса отримуєте саме ви.

4. Працівники сперечаються і сваряться між собою. Невже вони дійсно вважають, що ви цікавитесь, як Дворкін назвав Роланда? Чи навпаки? Насправді значення має лише ефективність і процвітання компанії.

5. Працівники вимагають любові до себе. Що за дитяча поведінка? Ви давно вже не відчуваєте ніяких емоцій щодо співробітників. Саме тому вас і підвищили до топ-менеджера.

6. Вони звільняються. Ви витрачаєте роки, вирощуючи талановитий персонал. Ви вкладаєте у них душу, турбуєтесь про них, витрачаєте шалені гроші на їхній розвиток. Але рано чи пізно вони все-рівно приходять до вашого офісу, повідомляючи про те, що планують звільнитися. І не має значення, куди вони підуть.

І після всіх цих речей співробітники ще й сміють дивуватися, чому роботодавці не завжди позитивно ставляться до своїх підлеглих. Та за таку поведінку їх мало розстріляти! Чи не так?