Рухаємо меблі або Чому креативні сесії та наради часто перетворюються на порожню трату часу?

Рухаємо меблі або Чому креативні сесії та наради часто перетворюються на порожню трату часу?Добре, коли співробітники компанії спілкуються між собою та діляться ідеями. Погано – коли щоденні креативні мітинги перетворюються на формальність – своєрідний ритуал, коли вже ніхто не може пояснити, навіщо це потрібно, але кожен продовжує його дотримуватися, бо “так заведено”! І біда навіть не у численних зібраннях, які, по-суті, є не чим іншим, ніж порожньою тратою часу, а радше у безкінечних розмовах, які, здається, триватимуть вічно, але, попри це – так нікуди й не приведуть.

Людську натуру не змінити – кожен із нас (іноді – підсвідомо) хоче, щоб його почули, зрозуміли і визнали. Кожен любить навчати інших, розповідати історії, ділитися власним досвідом чи будь-яким іншим чином вносити свої “п’ять копійок” до загальної справи. А коли ж це робити, якщо не під час зустрічей. Особливо, якщо керівництво так сприятливо налаштоване на підтримку таких заходів.

І байдуже, що часто думки окремих індивідів не мають жодного стосунку до загальної справи і ніякого впливу на результат зустрічі. Учасникам байдуже, що їхні думки не нові і не креативні. Їм просто подобається говорити.
Можливо, тут доречною буде цитата майстра Крішнамурті: “Думки це – меблі у кімнаті з зачиненими дверима”.

Беручи цю метафору за основу, видання ManagementIssues.com пропонує розглянути робочі зустрічі як процес перестановки меблів у кімнаті. Що ж насправді відбувається під час таких сесій, якщо вони перетворюються на формальність, а потім – ритуал. Люди просто “рухають багато меблів” (думок) – спершу – в одне місце, потім – в інше, а потім – знову повертають все на свої місця. Потім учасники зібрання вирішують змінити оббивку меблів і знову починають їх рухати туди-сюди. Потім вони приступають до комплектуючих та фурнітури. Але, як би там не було – це залишаються ті самі меблі.

Хтось додає нових кольорів, хтось – намагається відчинити чи зачинити дверцята у шафах, сподіваючись, що це змінить саму ідею меблів. І відбувається постійний рух – туди-сюди, туди-сюди… Різні варіації. Різні кути зору. А якщо залізти під диван – то кімната взагалі почне виглядати по-новому.

Але двері зачинені. Не вистачає кисню. Немає свіжого повітря…

А вам подобається “рухати меблі”?

НЕ ПРОПУСТІТЬ:
Приєднуйтесь до професіоналів e-learning! На I Всеукраїнській конференції дистанційного навчання Ви дізнаєтеся про останні тренди та розробки в галузі навчання, зможете впровадити e-learning у компанії.
Детальніше →