Криза в Україні. Що робити?

Криза в Україні. Що робити?Це не тільки у металургів відбувається скорочення штатів – це відбувається у Києві, в офісах через дорогу. Відправляють у відпустку за свій рахунок, звільняють не тільки рядових співробітників, але й цілі відділи у великих компаніях. Поки що це не прийняло масовий характер, але, за моєю суб’єктивною оцінкою, не менш ніж 20 тисяч чоловік у Києві втратили роботу (або пішли у неоплачувану відпустку) тільки за останні 2 тижні жовтня. Оскільки я оптиміст – цифра дуже оптимістична. Криза вже поруч.

Якщо до цього додати проблем, пов’язаних з отриманням кредитів для бізнесу, купівлею валюти, психологічний тиск від невідомості перспективи, наших політиків – то стає страшно навіть справжнім оптимістам. Чого ж нам чекати від цієї кризи?

“… Настав самий час для того, щоб казати правду, саму тільки правду, відверто та сміливо. Не треба також ухилятися від очевидних умов, які склалися в нашій країні сьогодні. Ця велика нація витримає, як витримувала досі, виживе та розквітне. Отже, перш за все, дозвольте мені заявити про моє тверде переконання, що єдина річ, яку ми повинні боятися, — це власне страх – невимовний, безпричинний, невиправданий жах, який паралізує необхідні спроби перетворити відступ у наступ …

Із таким духом ми з вами зустрічаємо спільні труднощі. Вони стосуються, дякувати Богові, лише матеріальних речей. Ціни знизились до фантастичного рівня; податки зросли; впала купівельна спроможність; уряди всіх рівнів стикнулися з серйозним скороченням доходів; обігові кошти заморожені у торгівельних потоках; зів’яле листя виробничих підприємств лежить обабіч дороги; фермери не знаходять ринків для збуту продукції; багаторічні збереження тисяч родин втрачені.

Що ще важливіше, перед великою кількістю безробітних громадян встала жорстока проблема виживання, при цьому не менша кількість людей трудяться в поті обличчя свого, мало що отримуючи взамін. Тільки нерозумний оптиміст може заперечувати тяжку реальність моменту.

Тим не менше причиною нашого зубожіння є не втрата нашої сутності. Нас не вразив напад сарани. Наші біди не можна порівнювати з випробуваннями, які наші предки здолали, бо вірили і не лякалися, за що ми повинні бути їм дуже вдячні. Природа, як і раніше, приносить щедрі дари, а людські зусилля їх примножують. Достаток у самого нашого порогу, але ми не можемо скористатися його щедрими дарами в силу їх недоступності. Відбувається це головним чином тому, що ті, хто відповідав за обмін суспільними благами, потерпіли невдачу по причині власної впертості і власної некомпетентності, визнали свою поразку і вийшли з гри. Діяльність безчесних міняйл засуджується судом громадської думки, люди не сприймають її ні розумом, ні серцем.

Міняйли втекли зі своїх високих місць у храмі нашої цивілізації. Зараз ми можемо відновити цей храм до давніх істин. Міра відновлення полягає у ступені, в якій ми застосовуємо суспільні цінності більш гідно, ніж просто грошовий прибуток.

Щастя полягає не просто у володінні грошима; воно полягає у радості досягнення, у хвилюванні від творчих зусиль. Насолода та моральна стимуляція праці більше не повинні забуватися у скаженій гонитві за незначними прибутками. Ці тяжкі дні будуть варті того, чого вони нам коштували, якщо вони навчать нас тому, що наша справжня доля не у прислуговуванні комусь, а у служінні собі і своїм близьким …

Реставрація вимагає, однак, не тільки змін у етиці. Ця нація вимагає дії, і дії невідкладної.

Наше найперше та найголовніше завдання — забезпечити працевлаштування людей. Це не є нерозв’язною проблемою, якщо подивитись на неї сміливо та мудро. Частково вона може бути вирішена шляхом створення робочих місць безпосередньо урядом, ставлячись до цього завдання так, як ми ставилися б до невідкладності війни, але, в той же час, через це працевлаштування вирішуючи дуже необхідні проекти зі стимулювання та реорганізації використання наших природних ресурсів.

Разом з тим ми маємо відверто визнати втрату рівноваги населення в наших промислових центрах та, розглядаючи національний масштаб перерозподілу, намагатися забезпечити надання права користування землею тим, хто найкраще вміє нею користуватися. Виконанню цього завдання можуть сприяти певні спроби підвищити вартість сільськогосподарської продукції і, таким чином, підвищити спроможність населення купувати промислові товари. Цього можна досягти шляхом реального попередження трагедії зростаючих збитків через продаж закладених малих будинків та ферм. Це може бути досягнуто наполегливою вимогою від урядів всіх рівнів, щоб вони невідкладно подіяли на попит з метою зменшення вартості продукції. Ефективною може бути також уніфікація заходів по наданню допомоги безробітним, які зараз найчастіше є розрізненими, неекономічними та нерівними. Також необхідним є планування на загальнонаціональному рівні та нагляд за усіма видами транспорту та зв’язку та іншими послугами, які мають безперечне суспільне значення. Є багато шляхів вирішення проблеми підвищення купівельної спроможності населення, але ми нічого не вирішимо одними лише розмовами. Ми маємо діяти і діяти негайно.

Нарешті, при вирішенні проблеми відновлення робочих місць, ми вимагаємо гарантії проти повернення недоліків старого порядку: повинен бути прямий нагляд за банківською діяльністю, кредитуванням та інвестуванням, тобто необхідно покласти край спекуляціям з грошима інших людей, а також необхідно забезпечити достатню кількість стійких грошей.

Так можна окреслити шляхи наступу.

За допомогою цієї програми дій ми спрямовуємо свої сили на впорядкування нашої національної домівки та створення додатного балансу прибутків. Наші міжнародні торгівельні відносини, хоча і є надзвичайно важливими, у відношенні часу та необхідності є другорядними у порівнянні зі стабілізацією нашої власної економіки …

Діяти таким чином і з таким результатом стає можливо при такій форма правління, яку ми успадкували від своїх предків. Наша Конституція є настільки простою і дієвою, що завжди є можливість забезпечити непередбачені потреби завдяки зміні акцентів та механізмів без втрати загальної форми …

Будемо сподіватись, що нормальний баланс виконавчої та законодавчої влади здатний вирішувати задачі, які постають перед нами. Але може статися, що безпрецедентна потреба у невідкладних діях може викликати відхилення від нормального балансу суспільного процесу …

Я готовий відповідно до свого конституційного обов’язку рекомендувати заходи, потрібні хворій країні у хворому світі. В межах своїх конституційних прав я буду шукати такі заходи (шляхи), а також інші шляхи, які може виробити Конгрес з його досвідом та мудрістю, щоб досягти швидкої стабілізації …

За надану мені довіру я відплачу відповідною до моменту відвагою і відданістю. Це мінімум того, що я зобов’язаний зробити.

Ми стикнулися з важкими годинами з усією безстрашністю національної єдності; з ясним усвідомленням пошуку старих найдорожчих моральних цінностей; з повним задоволенням від суворого виконання своїх обов’язків як старими, так і молодими. Ми маємо на меті гарантувати повноцінне та стабільне життя нації.

Ми не зневірилися в майбутньому основ демократії … Серед найважливіших потреб народу визначено потребу у чітких енергійних діях. Він вимагає дисципліни і керівництва для прямування певним курсом …”

Звичайно ж це не мої слова. Це інавгураційна промова Франкліна Делано Рузвельта. Вона була проголошена в далекому 1933-му році. Деякі слова я пропустив, але в цілому на 90% збігається з оригіналом. Для України ця промова звучить також гостро і актуально, як і тоді для народу США. Після цієї промови був час сміливої історичної творчості, якого США не знали ні до, ні після того.

Масова убогість, повна зупинка всіх банківських операцій, безпрецедентні за обсягом громадські роботи по всій країні (4 млн. чоловік), широкомасштабні соціальні реформи. Може нас це теж чекає? Не знаю, але сподіваюся, що до глобальних криз і реформ не дійде. Але точно знаю, що криза тільки набирає обертів. І схоже, що вона вже не тільки фінансова.

Як шкода, що у нас немає свого Рузвельта :-(.

НЕ ПРОПУСТІТЬ:
Приєднуйтесь до професіоналів e-learning! На I Всеукраїнській конференції дистанційного навчання Ви дізнаєтеся про останні тренди та розробки в галузі навчання, зможете впровадити e-learning у компанії.
Детальніше →
  • Vito

    > Як шкода, що у нас немає свого Рузвельта 🙁
    – Як шкода, що ми всю свою українську історію не можемо визначитись, хто нам більше потрібен – Захід чи Росія, мама чи тато? І не можемо зрозуміти, що дорослі люди все роблять самі. Можливо нашій державі просто треба було зародитись на території, яка звідусіль обмежена океаном. І тоді б ми ні на кого не чекали і самі собі давали б раду.

  • Vito

    А конкістадорів, як показує час, теж можна подолати )))

  • Анонімний

    Дякую, Павло, за цікавий пост.

    Франклін Рузвельт – яскравий приклад лідера, візіонера, який взяв на себе відповідальність за націю, розчавленою сумно відомою депресією. Він створив і передав своє власне бачення виходу з кризи, свою Візію, свої аргументи і виявив ключові причини проблем, що привели до стану, в якому опинилось ціле суспільство.

    Власне, ця промова з’явилась одною из перших у нашому проекті "ВІЗІЯ" (http://www.management.com.u…)

    Зараз дуже багато публікується різноманітних матеріалів, у яких розглядаються причини та наслідки фінансової кризи. Я хочу лише поділитися двома надцікавими відео:

    – Бесценный доллар (http://www.biztimes.ru/inde…)
    – Деньги – пирамида долгов (http://www.bi

  • Бодя

    Павло, danyliuk,
    Дозволю не погодитися з надто палким вихвалянням Рузвельта. Саме його Новий курс значною мірою заклав основи сьогоднішньої кризи. Не ринок винен у кризі, оскільки він завжди прагне до рівноваги. У кризі винне державне втручання: штучне утворення монополій (Fannie Mae – привіт Рузвельту!), перестимулювання тощо.

  • Анонімний

    Бодя, скоріш за все Ви праві. Наша криза і відрізняється від кризи 30х років тим, що ми маємо більше знань та інформації. Рузвельт не мав того.
    Якщо врахувати це, то кінцівка мого посту може звучати приблизно так: шкода, що у нас немає свого Рузвельта, кращого за американського.
    Але суть це не змінює. До сьогодні у нас немає програми дій, хоча б на 25% подібної до програми Рузвельта (навіть такої недосконалої, яку мав він). А по перших кроках державного керівництва, я не певен, що Україна здатна хоча б повторити дії Рузвельта і зберегти нормальне (хоча і недосконале) існування країни.

  • Анонімний

    Я взагалі не вживаю слово "криза" особливо в україномовних топіках. Українці -шалені панікери. А ця фінансова бульбашка, що лопнула, вона тим більше криза чим більше ми панікуємо: виводимо гроші з банків, тощо.

  • menekon

    Міжнародна фондова криза по-українськи, хороша "отмазка" для нашого вищого керівництва. Ця криза приспіла вчасно. Юлії Володимірівні знову пощастило. Є на що звернути свої власні прорахунки і некомпетентність.

  • valleny

    Наявність кризи в країні немає сенсу заперечувати, так вона дійсноє, так більшість людей її "потужність" значно переоцінює і передчасно панікує. Але натомість щоб вирішувати питання чи є в нашій країні криза чи немає нашим можновладцям потрібно було думати над планом її подолання! Оскільки те що фінансова криза надійде і до кордону України було передбачувано!
    Сьогодні вже потрібно знаходити шляхи виходу не з фінансової кризи а з економічної!
    А Рузвельт був дійсно великою історичною фігурою в світовій історії, і в його словах постійно можна знайти раціональні речі, чого нажаль не можна сказати про висловлювання наших чиновників. Хоча я переконаний, що в нашій країні є люди ще кращі аніж Рузвельт!

  • Анонімний

    Будь якою кризою можна скористатись як трамліном, а якщо вибудувати все грамотно, то і як горою посеред поля. Тоді не прийдется гучно падати після злету. На жаль я не впевнений, що серед керівників України хоть хтось це розуміє, а якщо і розуміє, то має силу щось зробити. Нажаль думаю найкраще, що може в нас статись – це трамплін.
    Що зі мною сталося – я ж оптимістом був 🙁

  • Yura

    Гарно написано.

    Але є одна невідповідність – Велика Депресія 1929 в США це не то що ми бачимо сьогодні. За всі століття були різні злети і падіння один одного не доповнюють і не мають такий самий почерк.

    Просто зараз що ми спостерігаємо то є криза перевиробництва і всілякими обвалами через призму апатії в населення світу.

    Порівняйте масс-медіа в 1929 і 2008. Є суттєва велика різниця! Дуже легко посіяти паніку серед населення з будь-якими подіями.

    А те що в Україні відбувається – то на жаль дуже багато часу було втрачено щоб виправити ситуацію.

  • Анонімний

    Якщо зараз не криза, то що?
    Можно довго сперечатися про те, яка вона, які наслідки та ін.
    Але від цього вона не зникне…

    А в чому різниця між мас-медіа 1929 та 2008? Я помітив тільки одну суттєву – тоді було дуже багато випадків самогубств…

  • Yura

    в 1929 році випадків самогубства не фіксували через моральність преси.

    А зараз пишуть що хочуть – погані новини тільки приносять прибуток.

    От подивися на Китай де в одному місті раптово опинилися безробітними 3.5 млн Китайців. А за цілу країну не буду говорити бо і так зрозуміло що з сповільненням економіки США наступає повний колапс світової економіки. А те що сповільнюється економіка – то закономірна ситуація в графіку синусоїди: вверх-вниз.

    http://layoffblog.wordpress

  • Dawylja

    Що робити в умовах кризи? ВИЖИТИ. Адже організація повинна розвиватися (проходячи усі життєві цикли)а тому досягнувши піку, неможна допускати спаду вир-ва, і краху. Сказати, що криза – це своєрідний фактор, це стимул – для того щоб щось зрозуміти, чогось навчитися, це такий собі – побічний ефект. І хоча мій підхід до слів "Що робити" можливо, досить літературний, та частка правди в цьому є!
    От всі наголошують – КИтай, Китай, а що маємо ми??? А Україна немає нічого; Он банки ставили людям такі собі пропозиції, від яких неможливо було відмовитися, і що??? – самі ж на них і погоріли, от Вам і криза.
    Люди, багаті люди, ТАК!!! Вони мають гроші)))) Але на банківських рахунках і в ролі кредитів, готівки в людей немає, і відповідно, ці ж багаті люди водночас – БІДНІ.
    А що нас чекає далі? Мій "прогноз" такий: лютий місяць-може стати найтяжчим місяцем для України, бо це пік – розгар кризи.
    А в нас що зараз робиться: людей на вулиці викидають, таке

  • йцукекн

    Це лише початок світової кризи. До кінця 2009 року криза почне пожирати все більше і більше громадян і до 2010 почнеться 3 всесвівтня війна за харчі і воду. Все це буде зпровоковане багатимти людьми які не хочуть втрачати.ПОТРІБНО готуватись до війни бо голод не тітка а держава нас тільки спонукає.2017 почнеться 3 світова війна