Джим Колінз (Jim Collins) — один із найбільш впливових теоретиків менеджменту у світі, який за свої 49 років змусив багатьох керівників переосмислити для себе значення управління. Нижче наведено його відповіді на запитання читачів журналу Fortune.

З.: Якби Вам слід було дати пораду підприємцю-початківцю, то що це була б за порада?

В.: По-перше, не надто перейматися пошуками "великої ідеї". По-суті, наші дослідження вказують на негативне співвідношення між розвитком "великої ідеї" та створенням "великої компанії". Більшість успішних бізнесів починалися взагалі без ідеї, а деякі засновувалися навіть на провальних ідеях.

Слід завжди пам'ятати, що першочерговим завданням є не захоплення ринку, виробництво продукту чи пошук фінансування, а підбір правильної команди. Так, двоє підприємців Біл Хьюлетт та Дейв Паккард починали свій бізнес без жодної "великої ідеї". Єдине, чого вони прагнули — працювати разом — і їхнє бажання підкріплювалося міцними і довірливими дружніми стосунками.

Відкриття власної компанії чимось подібне до сходження на незнайому гору — ви не можете знати ні стежок, ні прірв, тому для здолання всіх випробувань вам потрібна надійна команда, на яку можна покластися у найскладніших ситуаціях, і яка поділяє всі ваші цінності.

З.: Більшість засновників компаній так ніколи й не стають ефективними менеджерами. Проте, ми знаємо про кілька винятків, таких як Білл Гейтс, який перетворився на ефективного генерального директора у Microsoft. Чи існують якісь особливі фактори, що впливають на таке перетворення засновника на ефективного управлінця?

В.: Твердження, що підприємці не здатні перетворитися на успішних керівників — це просто міф. Наші дослідження вказують якраз на протилежне: у великих компаніях підприємці зростають разом зі своїм бізнесом.

Мені хотілося б навести лише короткий список таких людей: це Генрі Форд, Сем Уолтом, Хьюлетт і Паккард, Маріот, Акіо Моріта (керівник Sony), Уолт Дісней, Роберт Нойс та Гордон Мур (Intel), Герб Келегер (Southwest Airlines), ну і, звісна річ, Гейтс та Філ Найт. Всі вони зуміли еволюціонізувати з "поціновувачів мистецтва" до "архітекторів".

З.: Якби Вам слід було назвати лише одну найважливішу характеристику успішного бізнес-лідера, то що б Ви назвали?

В.: Наполеглива стриманість. Найкращі генеральні директори, які брали участь у нашому дослідженні, завжди володіли потужними амбіціями, а разом з тим — майже стоїчною наполегливістю — готовністю робити все, що необхідно для процвітання їхнього бізнесу. Але в той же час вони були надзвичайно стриманими — ніколи не вважали свій успіх результатом власної праці чи таланту, а радше ладні були визнати його щасливою випадковістю. І при цьому продовжували надзвичайно багато і наполегливо працювати.

З.: Питання успішності, які Ви досліджуєте у більшості своїх робіт, дуже точно ілюструють американську традицію самовдосконалення, яка тягнеться від Бенджаміна Франкліна до Стівена Кові. Та чи вважаєте ви, що ми також повинні вчитися зі своїх помилок?

В.: Я дуже вдячний за питання, оскільки воно дає змогу виправити хибне уявлення про нашу роботу. Наші дослідження не обмежуються дослідженням успішності. Ми радше намагаємося порівняти успішні компанії з їхніми менш успішними колегами. Виявити, що саме стало причиною успіху? Відшукати принципи, які пояснюють різницю між успіхом та провалом — що стало причиною тих чи інших результатів компанії.

За матеріалами "Q&A with management guru Jim Collins", Fortune.
Скорочений переклад з англійської: Ярослав Федорак.