Скот Беркан (Scott Berkun) протягом 1994-1999 років працював у команді, яка займалася розробкою Internet Explorer у Microsoft. Він є автором книги "Міфи інновацій" (The Myths of Innovation). У своїй праці він досліджує (чи радше сказати — розвінчує) романтичний ореол, який виник навколо феномену інновацій. Нижче наведене коротке інтерв'ю з цим автором.

З.: Скільки часу повинно минути в реальному світі — на відміну від світу уявного — для того, щоб трапилося прозріння?

В.: Прозріння — лише вершина айсбергу креативності. В основі будь-якого прозріння лежить важка і наполеглива робота. Якщо ви візьмете будь-яке велике прозріння, яке мало місце в історії, і уважно проведете уважне дослідження його передумов — ви безперечно зустрінетеся із десятками менших, дрібніших спостережень, відкриттів, помилкових рішень та випадковостей, які й уможливили це прозріння. Кожен великий винахідник прекрасно знає про це. Проте людям подобаються захоплюючі історії: наприклад, про Ньютона, на якого впало яблуко.

З.: Чи можна стверджувати, що рух до інновацій завжди лінійний? Наприклад, від транзистора до мікросхеми, до персонального комп'ютера, до Інтернету.

В.: Більшість людей хочуть, щоб історія пояснила їм сучасність, але не замислюються над формуванням майбутнього. Всі популярні історії — це логічні і прямолінійні наративи: спершу з'явився транзистор, це дозволило в майбутньому створити мікросхему, а із мікросхеми пізніше створили комп'ютер, і так далі. Але якби ви запитали Вільяма Шокі (William Shockey), який винайшов транзистор, чи Стіва Возняка (Steve Wozniak), винахідника персонального комп'ютера, наскільки очевидною була успішність їхніх ідей, ви б почули багато різноманітних історій про хаос та невпевненість у власних силах.

Із часом нічого не змінюється. Сучасні ін новатори також не можуть бути на 100% переконані, що їхні ідеї виявляться успішними. Тому однією із цілей книги „Міфи інновацій” якраз і є надання інструментарію, який допоможе інноваторам легше приймати рішення та із більшою впевненістю робити правильний вибір.

З.: Інноваторами народжуються, чи стають?

В.: Обидва варіанти правильні! Візьмімо Моцарта. Так, у нього дійсно був вроджений талант до музики, але він також народився в центрі музичного світу, його батько був вчителем музики та змушував сина кожного дня практикуватися та розвивати свій музичний талант. І це ще до того, як Моцарт потрапив до дитсадку. Я досліджував багато подібних історій, і у кожній з них знайдемо поєднання вроджених талантів та життєвих обставин, які допомагали цим талантам розвинутися.

З.: З яким найскладнішим випробуванням доводиться стикатися інноваторам?

В.: Кожен інноватор стикається з іншими випробуваннями, проте одним із найбільш традиційних є проблема невизнання чи незацікавленості. Інноваторові буває надзвичайно складно відшукати емоційну, фінансову та інтелектуальну підтримку у суспільстві. Тим не менше — саме це є зарукою успіху. Дуже важко продовжувати працювати на досягнення цілі, коли ніхто навколо вас не підтримує.

З.: Звідки винахідники та інноватори беруть свої ідеї?

В.: Я викладаю курс креативного мислення в University of Washington і навчаю своїх студентів, що нові ідеї — це комбінації інших ідей. Креативні люди, це ті індивіди, які навчилися комбінувати ідеї, швидко знаходити цікаві сполучення та випробовувати їх на практиці.

З.: А як нам дізнатися, чи наша ідея, яку всі експерти називають нездійсненною — принесе успіх у майбутньому, чи вона справді нездійсненна?

В.: Нажаль, це неможливо. Ви ніколи не можете бути на 100% впевненими, що ваша ідея виявиться успішною. Саме тому робота над інноваціями схожа на азартну гру і так захоплює. Багато на перший погляд безглуздих ідей приносили шалений успіх своїм натхненникам, але не менша кількість дійсно виявлялася безглуздою і не давала жодного результату. Що ж, схоже успішність інновацій поки-що знаходиться поза нашим контролем.

Тому найкращий вихід для інноватора — стати експериментатором. Перевіряти свої ідеї на життєздатність якомога швидше та із якомога меншими витратами ресурсів. А потім розвивати ті, які виявляться найбільш прибутковими.

З.: З Вашого досвіду, інноваторами частіше стають молоді чи старші люди? А можливо вік не впливає на успішність інновацій?

В.: Інновації — це надзвичайно ризикована та складна робота. А старші люди зазвичай віддають перевагу стабільності. Молоді люди не відають страху, вони мають більше бажання довести свою значимість і ладні ризикувати. Проте, бувають і винятки. Наприклад, Бетховен написав свою дев'яту симфонію наприкінці життя. Тому стверджувати, що з віком креативність згасає ні в якому разі не можна.

За матеріалами "Ten Questions with Scott Berkun, Author of „The Myths of Innovation”", How to Change the World.
Переклад з англійської: Ярослав Федорак, MCUa.