Як ефективно приймати рішення в команді?
Автор: Володимир Павелко, директор MBA-програм, викладач kmbs
Джерело: Innovations.com.ua
У кожній компанії настає момент, коли у генерального директора вже не вистачає часу на одноосібне прийняття рішень у всіх важливих операційних питаннях. Спосіб дій, який привів бізнес до успіху вчора, сьогодні вже не тільки не допомагає, а й потрохи підштовхує організацію до стагнації. Це сигнал: генеральному директору необхідний новий підхід до управління, а саме перейти від підприємницького до професійного менеджменту.
Володимир Павелко
|
Головне завдання керівника — не розв'язувати усі поточні проблеми, а створювати команди професіоналів, які здатні самі розробляти рішення. Генеральний директор має лише затверджувати кінцевий варіант, а впровадженням рішення буде займатися знову-таки та ж команда. У цьому випадку можна сказати, що топ-менеджер управляє компанією, використовуючи синергетичний ефект її інтелектуального капіталу.
Хто повинен увійти в таку команду? Іцхак Адізес (Ichak Adizes) каже: «запрошуйте не того, хто хоче брати участь у вирішенні даної проблеми, а того, хто вам потрібен». Для вирішення кожної проблеми (або використання якоїсь нової можливості) необхідно формувати окрему команду менеджерів, чиї повноваження, влада і експертні знання в сукупності можуть забезпечити вироблення та реалізацію рішення.
Однак просто зібрати разом людей недостатньо — потрібно ще ними професійно управляти. У методології Адізеса це досягається за рахунок чіткого розподілу ролей членів групи, використання правил ведення дискусії і дотримання певного алгоритму вироблення рішення.
Коли команда приступає до розробки рішення, потрібно створити навчальне середовище, в якому кожен учасник розуміє послідовність дій і має можливість стати співавтором ідеї, висловити свої критичні зауваження. Час регламентовано: є фіксована кількість зустрічей, в результаті яких має бути підготовлено рішення.
Такий підхід можна назвати «демократура»: демократія при розробці рішення і диктатура — при його впровадженні. Останнє слово при формулюванні рішення залишається за «імплементором» — членом групи, який бере на себе відповідальність за його реалізацію. Тому хоча всі учасники можуть стати співавторами, але кінцеве рішення — чітко персоналізоване.
На етапі затвердження кожен член групи вкотре підтверджує свою готовність підтримувати впровадження рішення на своїй ділянці. І в результаті, повернувшись до поточних справ, всі учасники цієї команди цілеспрямовано працюють на досягнення єдиної мети.
|
