Існує проста причина, яка змушує ради директорів звільняти із посади генеральних директорів одних кандидатів та ставити інших — неспроможність змінити компанію. Коли доходить до управлінського інструментарію та ідей — всі організації поводяться дуже подібно. Вони мають однакові ієрархічні структури та бюджетні процеси. Вони володіють системою "збалансованих показників", яка вимірює результативність. Вони проводять бенчмаркінг, переймають найкращі практики та впроваджують передові ідеї.

Така управлінська монотонність, стверджує Гері Хемел (Gary Hamel) у своїй книзі "Майбутнє менеджменту" (Future of Management), свідчить лише про те, що перші особи рідко володіють бажанням чи здатністю до експериментування. Хемел доводить, що "управлінські інновації" — переосмислення практик прийняття рішень, організаційної структури та взаємодії із працівниками — є життєво необхідними для того, щоб впоратися із сучасними викликами бізнесу. Тому книга просто переповнена свіжими та неортодоксальними ідеями.

Автор переконує, що нові підходи до управління людьми та формування організаційної структури можуть сприяти більш довготривалим та складним для копіювання конкурентним перевагам. Цей підхід відрізняється від "удосконалення процесів", які можуть бути скопійовані, чи фокусуванні на нових продуктах, які можуть стати звичаєвими. Влучні запитання автора дозволяють менеджерові-читачеві самостійно визначити, які із його щоденних практик на робочому місці дійсно є корисною традицією, а які — зайвою звичкою. А також — визначити нові практики, які ідеально приживуться у компанії.

Ярослав Федорак, за матеріалами BusinessWeek.