Половина від загальної кількості генеральних директорів звільняється з офісів. Проте, існує величезний попит на успішних керівників, які допоможуть компанії досягнути результату.

2005-тий рік став вершиною довгого процесу управлінської реформи, яка почалася наприкінці 1990-х. Ця хвиля сильно ускладнила життя колишніх "генеральних директорів-імператорів". Реформа підсилила раду директорів, зробивши її більш активною та потужною. В свою чергу, акціонери отримали більше важелів впливу на генерального директора, який не виконує всіх покладених на нього обов'язків. Попит на керівників, які вміють досягати результатів, на сьогодні є набагато більшим, ніж будь-коли раніше.

Загальна плинність генеральних директорів побила всі рекорди у 2005-му році, коли більше, ніж одна із семи найбільших компаній світу змінила своє керівництво. Для порівняння, у 1995-му лише одна із 11-ти компаній змінювала своє найвище керівництво. Отже, можемо констатувати факт, що хвиля звільнень генеральних директорів досягає свого апогею.

Дослідження плинності генеральних директорів проводиться компанією Booz Allen Hamilton протягом 5-ти років. Ось деякі висновки, що можна зробити із дослідження 2005-го року:

• Управлінська реформа спрацювала. Ради директорів стали більш відповідальними перед акціонерами та більш активно відсіюють тих генеральних директорів, які не відповідають посаді та не справляються зі своїми обов'язками. Серед усіх компаній, які взяли участь у дослідженні, 15,3% змінили генерального директора у 2005-му році. Цей показник є на 70% вищим, ніж у 1995-му.

• Кількість генеральних директорів, які передчасно звільняються із посад така сама, як і тих, хто йдуть на пенсію. У 2005-му році половина генеральних директорів була звільнена зі своїх посад через нездатність справлятися із обов'язками.

• "Повторне керівництво" є доволі звичним явищем. Більше, ніж один із восьми генеральних директорів, які були звільнені у 2005-му році, раніше вже були директорами інших компаній. Найбільш активні генеральні директори переходять від однієї компанії до іншої.

• Генеральні директори, які прийшли з-поза меж компанії, спершу приносять хороші результати, проте, швидко перегорають. Компаніям слід дотримуватися "правила п'яти років", щоб не перетримати генерального директора на його посаді.

• Генеральні директори, які не є головами ради директорів, працюють краще.

• Колишній генеральний директор не повинен залишатися головою ради директорів.

• Компанії, які стикаються з труднощами, часто прагнуть допомоги генеральних директорів з-поза меж компанії. Проте й вони не завжди можуть стати в нагоді. Серед директорів, які покинули свої офіси у 2005-му, ті, хто були найняті ззовні, показали гірший рівень діяльності, ніж ті, хто були просунуті зсередини.

Ярослав Федорак, за матеріалами strategy+business.