Про вади моделі «лідер — виконавець»
У сучасному світі ми займаємося переважно розумовою (інтелектуальною) роботою. Тож не дивно, що структура лідерства, яка була розроблена для умов фізичної роботи, для інтелектуальної не годиться. Люди, до яких ставляться, як до підлеглих, поводяться як підлеглі й очікування у них також, як у підлеглих. Їм бракує прав для прийняття рішень, недостатньо стимулів, аби вони забажали віддати щонайбільше свого інтелекту й енергії. Зазвичай ті, хто просто діє за чіткою вказівкою, працюють на півсили, а вже про уяву й ініціативу зовсім не йдеться. Щоби гребти на триремі, це не дуже й треба. А при управлінні атомним підводним човном не обійтися.
Як зосередитись на успішному результаті, а не на уникненні помилок
Ти приречений на невдачу. Як добре у тебе не виходило б уникати помилок, на такій складній штуці, як підводний човен, вони все одно завжди будуть. Кількість і масштаб можна зменшити, але довести до нуля — ніколи. Якщо зосереджуватись на тому, щоби не робити помилок, — перестаємо працювати над тим, щоби зробити щось винятково добре. Якщо човен просто уникає великих помилок і працює ефективно, — місію виконано, не треба більше старатися. Один із етапів на шляху до досягнення успіху — глибше зрозуміти саму природу помилок, їх причини і що треба зробити, аби їх уникнути. Однак команда не повинна думати про природу помилок, як про частину своїх обов’язків. Скорочення кількості помилок стане важливим побічним ефектом, який ми отримаємо на шляху до основної мети — досконалості.