ІНТЕРВ'Ю | Wendy Lea 29 травня 2013 р.

Нова формула лідерства: драйв + співчуття

Рішучість та вразливість, прагнення просуватися уперед та найтонше настроювання на емоції інших людей. Здавалося б, речі несумісні. Хоча деяким лідерам вдається їх поєднувати — і то з неабиякою користю для справи. Як саме? Про це розповіла Венді Лі (Wendy Lea), голова соціальної бізнес-платформи Get Satisfaction, інвестор та член ради директорів цілої низки стартапів, в інтерв’ю для The New York Times.

Венді Лі (Wendy Lea)
Венді Лі
(Wendy Lea)

Коли у Вас вперше пробудився тяга до підприємництва?

Свою кар’єру я розпочинала у кількох великих компаніях, а коли мені було трохи за тридцять, потрапила у старпап. Відтоді підприємництво для мене — це щось на кшталт «залежності».

Багато хто називає це «залежністю»...

Не знаю, який зміст вкладають в це інші ... Для мене це поєднання непереборного прагнення пригоди та вічного розв’язування проблем. Загалом, я синтезатор, і мені не важко аналізувати різні частини мозаїки — продукти, людей, ринок... Потім все це інтегрується — формується візія. І я чи не одразу неймовірно до неї прив’язуюсь, починаю вірити... Потім стає дуже важко. Мозаїка розсипається. А ти залишається з її шматками. Здається навколо немає нічого, крім проблем. Отже, починаєш їх ідентифікувати, вирішувати та оцінювати, як це наближає тебе до візії. І так постійно. Ось цю круговерть я називаю «залежністю».

А як би Ви охарактеризувати Ваше ставлення до справи?

Мені завжди були притаманні допитливість та добра організованість. Працюю завжди багато. Але подеколи треба зупинятися, бо занадто глибоко залучаюся емоційно. Прагнення втілити візію для мене як одержимість, але також переживаю і за людей.

Напевно, часом це не просто збалансовувати...

Якщо чесно, дуже важко... Інколи просто хочеться вирвати із себе ту частину, що усім переймається занадто глибоко. Мусила працювати над собою, щоб навчитися відокремлювати емпатію від співчуття. Бо виявляючи надмірну емпатію, ви мовби розчинюєтеся в почуттях, котрі переживає інша людина, втрачаєте себе. Тепер, якщо в когось з моїх працівників щось трапляється, мені вдається не переходити межу — не відчувати подію так, якби це сталося в мене. Так мені легше керувати людьми.

Ви заснували власну компанію та управляли кількома іншими. Що, на Вашу думку, треба врахувати засновникам, котрі передають керівництво фірмою комусь іншому?

Дуже важливо не списувати з рахунку питання оргкультури. В компанії, котру я створила ще з одним співзасновником, ми й були ототожненням її культури. Тепер, коли я приходжу у фірму, завжди цікавлюсь: які принципи обстоюють її засновники? у що вони вірять? що для них найважливіше? Отже, винаймаючи людей, треба дивитися, як вони до цього допасовують.

А які риси притаманні культурі компанії, якою Ви зараз керуєте?

Це прозорість — всі завжди знають, що відбувається. Хоча мені це слово по-справжньому набридло. Адже, здебільшого, люди не розуміють, що воно означає. Для мене бути прозорим означає мати відкрите серце та сильні почуття. Якщо я відкрита, це означає, що завжди говоритиму правду, котру варто почути іншим, а також хочу, аби люди діяли аналогічно по відношенню до мене.

Проте у переважній більшості люди відчувають себе дискомфортно у ситуаціях відкритості обговорення...

На початку завжди є щось, через що треба переступити. Тебе охоплює сум'яття, мовби щось ламає. Але у такому стані я завжди відчуваю якійсь дивний внутрішній спокій. Впродовж моєї кар’єри мені доводилося звільняти багатьох людей. Також я пережила особисту трагедію — мій перший чоловік загинув в автокатастрофі. У людини розвивається внутрішня пружність, здатність самовідновлюватися після ударів. Ця якість дещо відрізняється від стійкості. Стійкість — це наполегливість у подоланні негод. Натомість внутрішня пружність — це енергія, котра потрібна для того, аби розпочати все знову та просуватися вперед.

А як Ви підходите до відбору працівників?

Мені потрібно, щоб у людини були невичерпна допитливість, природні здібності та знання у певній сфері. А ось моє улюблене запитання для співбесіди: «Скажімо, ми вже пропрацювали разом шість місяців. І ось ви проявляєте певну якість, котру я навіть і уявити собі не могла. Що б це могло бути?» Це спонукає людей трохи повикидати «скелетів», котрих тримають по «шафах».

Людська природа безмірно складна. У мене бувають і перепади настрою, і різні емоційні стани. Тому й хочу, щоб люди самі показали мені підспудні складнощі свого характеру, аби потім не було нікому не потрібних «вибухів» або «шоків».

А які відповіді Вам доводиться чути?

Наприклад, хтось може сказати: «Подеколи я занадто піддаюся емоціям». На що я запитую: «А які обставини можуть це спровокувати?» Загалом, це не дізнання, просто мені важливо зрозуміти, чи в змозі людина аналізувати власні вчинки, переживання, думки. Чи якось один працівник сказав мені: «Ви, напевно, здивувалися б, побачивши наскільки я можу бути рішучим. Через мою зовнішню м’якість мене всі вважають безвольною людиною. Втім, насправді, у мене в характері набагато більше твердості, ніж здається».

Які риси характеру для Вас неприйнятні?

Зверхність, презирство до будь-кого. Розумію, що реальність — не світ казкових фей. Але не зношу людей, котрі намагаються відгородитися від інших власною нібито «вищістю». Також виходжу з себе, коли чую, що хтось говорить від імені інших, як-от, «уся група продажу думає, що...». Люди так кажуть, коли не хочуть відкрито викласти свої погляди на щось.

Що, на Ваша думку, головне для досягнення успіху?

По-перше, абсолютно не приймаю трактування успіху, що прийняте у Кремнієвій долині. Для мене зміст успіху — не у продажу фірми за шалені гроші, а в тому, щоб кожного дня створювати цінність.

Для успіху потрібне експериментування. Тож експериментуйте з різними підходами — експериментуйте, спілкуючись з вашими працівниками, або з різними типами клієнтів. Важливо мати умонастрій «початківця» — тоді у вас буде і свіжий погляд на речі, і купа нових думок.

І ще одне. Завжди реагуйте швидко. Якщо вам здалося, що виникла проблема, це означає, що так воно і є. Дійте — не варто вичікувати, поки вона розростеться. Мене вже нудить від того, що я постійно наступаю на одні ж й ті ж граблі. Отже, дослухайтесь до того, що вам підказує інтуїція. Це стосується всіх аспектів життя. Особливо актуально для стартапів, коли і часу, і грошей — обмаль. Вам здалося, що підлеглий чимось не задоволений? З’ясовуйте, у чому справа. Якщо зволікатимете, то він напевно обговорюватимете ситуацію, принаймні, з п’ятьома іншими людьми — чи то в компанії, чи то поза її межами.

За матеріалами "A Leader’s Test: Balancing Drive and Compassion", The New York Times.



ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
КНИГИ ДЛЯ РОЗВИТКУ:
Ваш надійний тилВаш надійний тил
Дай жару. 10 кроків до креативної майстерностіДай жару. 10 кроків до креативної майстерності
Код винятковості. Живи за власними правиламиКод винятковості. Живи за власними правилами

МЕТОДОЛОГІЯ: Стратегія, Маркетинг, Зміни, Фінанси, Персонал, Якість, IT
АКТУАЛЬНО: Новини, Події, Тренди, Інсайти, Інтерв'ю, Рецензії, Бізнес-навчання, Консалтинг
СЕРВІСИ: Бізнес-книги, Робота, Форуми, Глосарій, Цитати, Рейтинги, Статті партнерів
ПРОЄКТИ: Блог, Відео, Візія, Візіонери, Бізнес-проза, Бізнес-гумор

Сторінка Management.com.ua у Facebook    Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців    Management Digest у LinkedIn    Відслідковувати нас у Twitter    Підписатися на RSS    Поштова розсилка


Copyright © 2001-2024, Management.com.ua

Менеджмент.Книги

телеграм-канал Менеджмент.Книги Менеджмент.Книги — новинки, книжкові огляди, авторські тези і цінні думки з бізнес-книг. Підписуйтесь на телеграм-канал @books_management



➥ Дякую, я вже підписана(-ий)