10 речей, які можуть зруйнувати лідера
Що найчастіше стає причиною провалів керівників? «Якщо ви поставити це запитання десяти різним людям — СЕО, членам рад директорів або віце-президентам компаній, — то, ймовірно, отримаєте 10 різних відповідей», — запевняє Cтів Тобак (Steve Tobak)1. «Здебільшого, невдачі відносяться на рахунок браку вмінь чи досвіду, хоча, насправді, коріння зла слід шукати у поведінці лідера», — додає він. Аналізуючи причини управлінських зривів, Cтів Тобак звертає увагу керівників на кілька важливих моментів.
Стів Тобак
(Steve Tobak)
|
Перед усе, хочу підкреслити, що, говорячи про лідерські провали, я маю на увазі не зриви, котрих ми всі зазнаємо впродовж управлінської кар’єри. У сучасних конкурентних умовах їх неможливо уникнути. Зрештою, кожний успіх зміцнює нашу впевненість в собі — кожна невдача робить нас мудрішими. Але є тип провалів, в основі яких — не зовнішні фактори, а поведінкові прояви, притаманні певній людині. Вони, мовби злі сили, слідують за керівником по п’ятах доти, доки не розчавлять його як лідера. Ось що наражає управлінців на найбільшу небезпеку.
Вдоволеність. Скажімо, справи у вас йдуть якнайкраще, і до того ж, ви бачите чимало підтверджень, що обраний вами курс правильний. Що ж, якщо ви працюєте в кондитерській галузі і вам вдалося створити мегауспішний бренд на кшталт Reese's Peanut Butter Cups, то можете десятиліттями спокійно насолоджуватися успіхом, нічого не змінюючи у бізнесі. У всіх інших випадках вдоволеність статус-кво — ваш найлютіший ворог. Щойно спіймаєте себе на тому, що полюбляєте говорити: «У нас це робиться ось так», знайте — ви в небезпеці!
Звичка нарікати. Якщо людина любить жалітися, виправдовувати себе, звинувачувати когось — усе це якнайкрасномовніше свідчить про низький рівень управлінської зрілості. І, повірте, це дуже погана ознака.
Схильність до обманювання. Що комфортніше ви відчуваєте себе, коли відкрито висловлюєте свою думку, виявляєте щирість та чесність у спілкуванні з людьми, то вища ймовірність вашого успіху. Натомість схильність вдаватися до обману — це все одно, що слизький схил. Раніше чи пізніше, ви неодмінно послизнетесь і «зламаєте собі шию» як управлінець.
Відчуття власної значущості. Нікого не цікавить, як високо ви піднялися кар’єрними сходами. Бо ви не бос. Усі ми служимо іншим. Перших керівників призначають ради директорів, які, в свою чергу, покликані служити клієнтам. Отже, у мить, коли ви відчуєте значущість власної особи, можете попрощатися із шансами стати істинно успішним лідером.
Марнослів’я. Зрілі, впевнені у собі лідери не розкидаються словами, а тим більше загрозами. Бо тоді керівник нагадує дитину, що б’ється в істериці. Виявляйте рішучість. Робіть те, що сказали, або взагалі нічого не говоріть. Інакше вас ніхто не сприйматиме серйозно.
Прагнення влади. Мене дуже дивує, коли доводиться чути, як люди, котрі повинні б були розуміти сутність влади, говорять про неї, як про щось, до чого варто прагнути. Насправді, це не так. Досягнення та добробут — ось здорові показники успіху. Цими категоріями ми вимірюємо те, наскільки добре розвиваємо бізнес і дбаємо про родину. Натомість влада — це для політиків та чиновників. У бізнесі ж потяг до влади не призведе до нічого доброго.
Відрив від реальності. Навколо вас завжди крутитимуться люди, які «підсолоджуватимуть» правду та казатимуть вам те, що ви хотіли б почути. Якщо ви з цим миритиметеся, то перебуватимете у штучному, відірваному від реальності світі. Саме це є найпоширенішою причиною управлінських провалів.
Вміння вражати. Бізнес-лідерів, які говорять те, що думають, та думають те, що говорять, як правило, очікує блискуче майбутнє. Але трапляється й так, що на гребені хвилі опиняються ті, хто вміє пускати пил в очі: жонглювати гарними словами та вражати готовністю брати зобов’язання, котрі ніколи не буде виконано. Проте, як показує мій досвід, це ніколи не триває занадто довго. З часом «бульбашка» з тріском лопається, показуючи усьому світу свою управлінську «імпотенцію».
Жадання величі. Мені довелося стикатися з багатьма керівниками, котрі мали грандіозну візію, яка, щоправда, не мала під собою жодного підґрунтя. При цьому вони мали настільки роздуте сприйняття власного «я», що були переконані — їхні задуми все одно реалізуються, ніби порухом чарівного жезла.
Готовність йти супроти себе. Це може проявлятися у будь-чому — у жертвуванні принципами заради матеріальної вигоди чи просто у побоюванні вчиняти те, що є правильним. Усе це, як у випадку схильності обманювати, — слизький схил. По ньому можна успішно зійти раз чи два, але з часом ви обов’язково зірветеся. Джон Леннон назвав це «миттєвою кармою». І повірте: я бачив в реальному житті, що ця засада насправді працює.
За матеріалами "10 Things Leaders Should Never do", Inc.
1 Cтів Тобак (Steve Tobak) — керуючий партнер Invisor Consulting, фірми, що займається питаннями бізнес-стратегії. Раніше — топ-менеджер однієї із компаній технологічного сектору.
|
