Рецензії / Книжкова полиця

П’ять книжок, які допоможуть змінити ваш спосіб мислення

5 серпня 2026 I by IMD 44

Літо — гарний час не лише для відпочинку, а й для переосмислення власних підходів до роботи, лідерства та ухвалення рішень. П’ять професорів бізнес-школи IMD поділилися своїми рекомендаціями щодо книжок, здатних змінити звичний спосіб мислення: від уміння ставити правильні запитання до розвитку творчості й відкритості до нових ідей.

1. «Humble Inquiry: The Gentle Art of Asking Instead of Telling»

Едгар Шейн (Edgar H. Schein) та Пітер Шейн (Peter A. Schein)

«Справжні запитання допомагають людям поділитися тим, що вони бачать, знають і чого потребують. Вони створюють взаєморозуміння ще до того, як починаються виправлення чи критика. Саме так керівники отримують доступ до локального знання, яке часто залишається поза межами офіційної звітності, дашбордів і ретельно підготовлених нарад».

У світі BANI — крихкому, тривожному, нелінійному й нерідко незрозумілому — природною реакцією керівників стає прагнення якнайшвидше дати відповіді. Хочеться заспокоїти людей, визначити напрям дій і повернути відчуття визначеності. Проте Едгар Шейн — один із найавторитетніших дослідників організаційної культури — пропонує інший підхід: спочатку ставити запитання, а вже потім давати відповіді.

«Humble Inquiry» — невелика за обсягом книжка, але з дуже амбітною ідеєю. Автори доводять, що якісніші взаємини, безпечніші рішення та більш адаптивні організації починаються тоді, коли ми щиро цікавимося досвідом іншої людини. Особливо в ситуаціях, коли службове становище, експертність або брак часу спокушають нас думати, що ми й без того все знаємо.

Шейн чітко розмежовує справжню зацікавленість і поширену управлінську звичку ставити запитання, за якими насправді приховані порада, оцінка або вже готова відповідь. Ця різниця принципова. Справжні запитання допомагають людям відкрито говорити про те, що вони бачать, знають і відчувають. Вони формують довіру ще до того, як починаються виправлення чи критика. Саме так керівники отримують доступ до інформації, яку не здатні передати офіційні звіти, дашборди чи формалізовані зустрічі.

У третьому, оновленому виданні автори розширили свої ідеї, врахувавши реалії дистанційної та гібридної роботи. Це робить книжку ще актуальнішою: сучасні технології значно спрощують комунікацію, але самі собою не гарантують змістовних розмов.

Це не збірник ефектних коучингових запитань і не інструкція з демонстративного активного слухання. Її головна ідея значно глибша. Смиренність — це управлінська компетенція, що проявляється в готовності визнати: інша людина може знати щось надзвичайно важливе, чого не знаємо ми.

Для всіх, хто працює з людьми — навчає, консультує, координує, підтримує, керує або просто прагне будувати якісніші взаємини, — ця книжка стане цінним джерелом практичних ідей. Її ключовий виклик звучить напрочуд просто: чи зможете ви в момент найбільшого тиску стримати бажання одразу дати відповідь і натомість створити простір, у якому людина зможе поділитися власним досвідом, спостереженнями та думками?

— Ендрю Шарман (Andrew Sharman), ад’юнкт-професор ризик-менеджменту, стійкості та культури безпеки

2. «Dare to Think Differently: How Open-Mindedness Creates Exceptional Decision-Making»

Джеральд Залтман (Gerald Zaltman)

«Чим легше штучний інтелект генерує відповіді, тим більшою конкурентною перевагою стає здатність ставити якісніші запитання, переглядати власні припущення та залишатися відкритими до нових поглядів».

Одні книжки знайомлять нас із новими ідеями. Інші назавжди змінюють спосіб, у який ми сприймаємо світ. «Dare to Think Differently» належить саме до другої категорії.

На початку книжки Джеральд Залтман ставить просте запитання: чому одні керівники стабільно перевершують інших в інноваціях, управлінні та результативності? Його відповідь також проста: тому що вони зберігають відкритість мислення.

Ми часто говоримо про відкритість як про рису характеру чи бажану установку. Проте Залтман пропонує значно практичніший погляд. Він досліджує не те, ким є відкриті люди, а що саме вони роблять.

Спираючись на десятиліття досліджень творчого потенціалу людського несвідомого, автор описує шість звичок мислення: серйозну грайливість, дружбу з невизначеністю, уміння ставити кращі запитання, постійну допитливість, панорамне бачення проблем і готовність приймати неоднозначність.

Відкритість мислення, наголошує Залтман, — це не вроджена якість, а навичка, яку можна цілеспрямовано розвивати. Саме тому ця книжка особливо актуальна сьогодні. Коли ШІ дедалі швидше генерує відповіді, справжньою конкурентною перевагою стає здатність формулювати кращі запитання, критично переосмислювати власні переконання та залишатися відкритими до альтернативних поглядів.

Особливо цінним є завершення книжки, у якому автор із притаманною йому скромністю зазначає: навчити людей мислити краще — це приблизно те саме, що навчити когось плавати, їздити на велосипеді чи свистіти. Можна пояснити принципи, але справжнє навчання починається лише тоді, коли людина сама переходить до практики.

Я вперше познайомився з ідеями Джеррі Залтмана під час навчання в Гарвардській школі бізнесу, згодом працював із ним в Olson Zaltman Associates, а нещодавно мав честь написати рекомендацію для обкладинки цієї книжки. Майже через тридцять років його підхід і далі визначає те, як я досліджую, викладаю та займаюся лідерством.

— Йошинорі Фудзікава (Yoshinori Fujikawa), професор стратегії та маркетингу

3. «Other Minds»

Пітер Годфрі-Сміт (Peter Godfrey-Smith)

«Ми звикли говорити про інтелект так, ніби його можна виміряти однією шкалою. Але Other Minds нагадує: інтелект може набувати найрізноманітніших форм».

Я взяла до рук «Other Minds» наприкінці 2016 року після рецензії, яку прочитала від свого колишнього однокурсника Ніка Ромео. Це збіглося з моментом, коли я вперше усвідомила, що у сфері штучного інтелекту починаються справді масштабні зміни. Добре пам’ятаю, як Google Translate раптово став працювати набагато якісніше завдяки машинному навчанню. Саме тоді я вперше серйозно зацікавилася розвитком ШІ.

Втім, ця книжка зовсім не про штучний інтелект. Вона присвячена восьминогам, природі свідомості та еволюції інтелекту.

Найсильніше мене вразила думка про те, що інтелект може виникати абсолютно різними еволюційними шляхами. Люди й восьминоги розійшлися сотні мільйонів років тому, але обидві гілки еволюції привели до появи надзвичайно складних форм розумової діяльності.

Саме до цієї ідеї я постійно повертаюся. Ми часто оцінюємо інтелект так, ніби існує єдина універсальна шкала: більш чи менш розумний. Насправді ж значно продуктивніше ставити інші запитання: який саме це тип інтелекту? Для яких завдань він призначений? У чому його сильні сторони?

Такий погляд особливо цінний сьогодні, коли людство намагається осмислити можливості ШІ. Замість нескінченних суперечок про те, чи є машина «розумною», варто замислитися над тим, яку форму інтелекту вона представляє та в яких сферах здатна перевершувати людину.

— Наомі Гефнер (Naomi Haefner), професорка штучного інтелекту та інновацій

4. «Waste Wars: The Wild Afterlife of Your Trash»

Александер Клепп (Alexander Clapp)

«Ми купуємо дешеві речі, користуємося ними дуже недовго, а потім відправляємо їхні залишки назад до країн, де вони були вироблені. Весь секрет прихований в одному слові — "викинути". Воно створює ілюзію, що існує якесь місце "геть", хоча насправді такого місця не існує».

Контейнеровози прибували до США, заповнені іграшками, електронікою та тисячами інших товарів. А назад до Китаю вони поверталися вже заповненими сміттям. На початку 2000-х років найбільшим американським експортом до Китаю стали... відходи, які викидали самі американці.

Цей факт дуже точно характеризує сучасну економіку одноразового споживання. Ми імпортуємо дешеві товари, користуємося ними недовго, після чого перекладаємо відповідальність за їхню утилізацію на інших.

Менше ніж 10% пластику у світі справді проходить повноцінну переробку. Решта опиняється на звалищах, спалюється або перевозиться до інших країн. Значна частина пластику, який люди сумлінно миють і сортують для переробки, вирушає морем за тисячі кілометрів, спалюючи паливо дорогою, щоб стати чужою проблемою.

У 2018 році Китай припинив приймати більшість таких відходів.

Потоки сміття змінили напрямок. Вони рушили до Туреччини, куди приблизно кожні шість хвилин прибуває вантажівка з іноземними відходами. До Малайзії. До Індонезії. Німеччина продовжувала демонструвати високі показники переробки, однак, як зазначає Клепп, існувала й менш приваблива сторона цієї історії: значна частина пластику взагалі не перероблялася всередині країни.

У місцях, куди прибувають ці відходи, немає автоматизованих роботизованих комплексів. Є лише людські руки. Люди розрізають тюки зі сміттям, вручну сортують пластик, знімають етикетки, вдихають токсичний пил і працюють у небезпечних умовах.

Коли величезний круїзний лайнер завершує свій життєвий цикл, його навмисно викидають на мілину біля берегів Бангладеш або Індії. Там судно буквально розбирають вручну. Робітники заходять всередину корпусу лише після того, як запускають туди живу курку. Якщо вона виходить живою, повітря вважають достатньо безпечним для людини. Частина працівників гине одразу, інші — через роки від наслідків постійного вдихання токсичних речовин.

При цьому майже нічого не пропадає. Сталь перетворюється на арматуру, меблі та обладнання продаються на місцевих ринках, а кожна деталь отримує друге життя.

Ми не навчилися позбуватися сміття. Ми лише створили систему, у якій його наслідки стають невидимими для тих, хто виробляє й споживає найбільше.

— Говард Ю (Howard Yu), LEGO® професор менеджменту та інновацій

5. «Miracle and Wonder: Conversations with Paul Simon»

Малкольм Гладуелл (Malcolm Gladwell) та Брюс Хедлем (Bruce Headlam)

«Межі нашої творчості визначаються всім, із чим ми колись стикнулися. Значну частину цього досвіду ми накопичили задовго до того, як зрозуміли його справжню цінність».

Уявіть, що отримали можливість зазирнути всередину творчої лабораторії майстра світового рівня. Саме це пропонує аудіокнижка «Miracle and Wonder», у якій Малкольм Гладуелл і Брюс Хедлем записали багатогодинні розмови з Полом Саймоном і дали йому можливість самому розповісти історію своєї творчості.

Це саме аудіокнижка, і цей формат має принципове значення. Під час розмов Саймон постійно бере до рук гітару, демонструючи, як народжувалися окремі музичні рішення. В одному з найцікавіших епізодів він показує момент творчого глухого кута й пояснює, як знаходив вихід із нього. У друкованому форматі значна частина цієї магії була б утрачена.

Під час викладання тем, пов’язаних з інноваціями, я часто використовую окремі фрагменти цієї книжки. Один із розділів Гладуелл будує навколо концепції економіста Девіда Галенсона (David Galenson), який поділяє новаторів на два типи:

концептуальні інноватори, які ще до початку роботи чітко знають, якого результату прагнуть досягти;
експериментальні інноватори, які відкривають кінцевий результат поступово, уже в процесі роботи.

Пікассо написав картину «Авіньйонські дівиці» на основі серії з понад 400 підготовчих ескізів, тоді як Сезанн працював і переробляв одне й те саме полотно, доки не розкрився його сенс.

Пол Саймон належить саме до другого типу. Він починає з ритму або звучання, яке поки що навіть сам не може пояснити, і дозволяє творчому процесу вести себе вперед. Він вирушає до інших країн, співпрацює з незнайомими музикантами й експериментує без гарантії результату. Іноді це не приводить ні до чого. А іноді народжується альбом «Graceland».

Найбільше мене вразив розділ «The Gift of Queens». Багато джерел натхнення Пола Саймона походять із його дитинства: музична атмосфера родини, різноманіття культур нью-йоркського району Квінз, вулична музика, популярні композиції того часу. Ніхто спеціально не формував цей досвід. Він просто накопичувався й згодом став фундаментом творчості.

Але головний урок полягає в іншому. Це підґрунтя не формується лише в дитинстві. Воно може постійно розширюватися. Саме так народився «Graceland»: усе почалося з випадково почутої збірки південноафриканської музики, яка настільки захопила Саймона, що він вирушив до Йоганнесбурга шукати музикантів, які її створили.

Для керівників цей урок особливо важливий. Нові враження, нові книжки, нові культури, нові види мистецтва — усе це поступово накопичується й згодом стає джерелом ідей, хоча в момент знайомства ми ще не можемо передбачити їхньої майбутньої цінності.

Тому, якщо ви маєте можливість трохи сповільнитися, зайдіть до незнайомого відділу книжкового магазину, послухайте незвичну музику, відвідайте виставку або скуштуйте кухню, з якою ще не знайомі. Ви не знатимете, навіщо робите це саме зараз. Але, як показує історія Пола Саймона, саме так часто й народжуються найкращі ідеї.

— Тім Квіглі (Tim Quigley), професор стратегічного лідерства та корпоративного управління

Оцінити матеріал:

Будьте першим, хто оцінить