І на Марсі будуть бізнеси цвісти

Як може виглядати високоефективний бізнес, який функціонуватиме в міжпланетних масштабах? Пофантазувати на цю тему допоможе книга Крістіана Дейвенпорта (Christian Davenport) «Space Barons: Elon Musk, Jeff Bezos, and the Quest to Colonize the Cosmos» («Барони космосу: Ілон Маск, Джефф Безос і пригоди колонізаторів Всесвіту»)¹.

Після того як 1967-го «Аполлон» здійснив посадку на Місяці, американський уряд, можливо, несвідомо, фактично відмовився від нових територій. «Це все одно, що коли Колумб відкрив Новий Світ — ніхто би за ним не попрямував», — пише Дейвенпорт, журналіст Washington Post, де спеціалізується на темах оборони та космосу.

Але в час, коли держава різко скоротила витрати на суспільні потреби, кілька мільярдерів, зокрема Річард Бренсон (Richard Branson) та Джефф Безос (Jeff Bezos), ризикнули «чималою часткою свого величезного капіталу та зробили ставку на те, щоб зробити космос доступним для широких мас». Серед завдань, які вони перед собою поставили, — пошук нових джерел енергії, а може й навіть порятунок людського роду від загибелі. «Вихід на орбіту — це тільки одна надзвичайно важлива віха», — сказав Ілон Маск (Elon Musk), коли його компанія SpaceX успішно вивела ракету на орбіту, додавши, що «є усього кілька країн, які це зробили» і «що зазвичай це справа держави, а не компанії».

У книзі Дейвенпорта фігурує чимало неординарних постатей. Серед них — Енді Біл (Andy Beal), техаський банкір, мільярдер, гравець у покер, який щедро вливав свій капітал у космічні проекти доти, доки не зрозумів, що не може конкурувати з компаніями, які субсидіюються державою. А головними героями «Space Barons» є Ілон Маск і Джефф Безос, котрі, як зазначає автор, потребують один одного так само, як свого часу були потрібні одне одному США і СРСР. «Суперництво — найкраще паливо для міжпланетних кораблів», — зауважує він.

І Ілон Маск, і Джеффрі Безос захопилися темою космосу ще в дитинстві, коли дивилися оригінальну версію «Зоряного шляху». Якщо Маск хоче колонізувати Марс як «резервний плацдарм» для Землі, то Безос мріє про те, аби зберегти земну кулю, перемістивши в космос всю брудну з точки зору екології роботу. Він каже, що Земля має виглядати як природний заповідник, де можуть бути тільки зони проживання людей та місця функціювання деякої нешкідливої для довкілля промисловості. Якщо для Маска освоєння Марсу — це захоплююча пригода, втілення дитячих фантазій; то Безос ставиться до міжпланетних подорожей набагато стриманіше. Він каже, що на Марсі немає (і ще довго не буде) звичних атрибутів земного комфорту — «віскі, бекона, басейнів, океанів, пікніків на природі, урбаністичних центрів».

Обидва бізнес-магнати однаково сильно хочуть повернути втрачену славу 1969-го, коли Ніл Армстронг (Neil Armstrong) та Базз Олдрін (Buzz Aldrin) здійснили посадку на Місяці (тоді Безосу було п’ять років; Маску — два).

Розмовляючи з групою школярів, Безос сказав:

Як Маск, так і Безос прагнуть досягти однієї мети — створити багаторазові кораблі, котрі дозволять різко скоротити витрати на космічні польоти. Про те, як будує свої ракети Blue Origin, відомо дуже мало. А SpaceX славиться чи не «маніакальною зосередженістю на пошуку способів робити речі дешево та ефективно, а також — духом протиріччя, вкарбованим майже на рівні підсвідомості, який змушує ставити під сумнів все — ціну, правила, старі підходи».

Але в іншому стратегії «баронів космосу» дуже сильно відрізняються. Маск прагне публічності, а в рамках галузі діє агресивно та прямолінійно (він навіть подавав судовий позов до NASA у зв’язку з, на його думку, несправедливо програним тендером). Гвінн Шотвелл (Gwynne Shotwell), операційний директор SpaceX, завжди казав, що компанія ставить амбітні, майже нереальні цілі, ніколи не дозволяє собі опускати руки, а в разі невдач, схиляє голову та пробивається вперед.

У свою чергу, Безос, який фінансує Blue Origin, щороку продаючи акції Amazon на суму в $1 млрд, йде шляхом «неухильного дисциплінованого мовчання». Девіз компанії — «Gradatim Ferociter», що в перекладі з латинської означає: крок за кроком, нещадно. За словами автора, «напевно, жоден із символів не виражає сутність цього краще, ніж зображення пари черепах, які досягають зірок (данина шани переможцю змагання між черепахою і зайцем)».

Попри масштабні провали та сумніви в реалістичності грандіозних цілей Маска (запустити польоти пасажирських кораблів на Марс до 2024-го), підприємці-герої книги вже стали неймовірно успішними в надзвичайно важливих вимірах. Вони відродили інтерес до освоювання космосу і інвестиційні долари потекли в цю сферу рікою. А протягом останніх років кількість заяв абітурієнтів, поданих на спеціальність «авіакосмічна техніка» в Університеті Purdue, зросла на 50%.

Після успішного приземлення ракети SpaceX люди вітали компанію, скандуючи «U-S-A». «Напевно, це було дивно, адже йшлося про досягнення окремої приватної компанії, а не нації; хоча в нестримному піднесенні цієї миті це також виглядало природно, бо ми стали свідками того, що вийшло далеко за межі компанії», — пише автор.

По великому рахунку «Space Barons» є нагадуванням про те, що бізнес, який зазнає краху, може залишити в суспільстві руйнівний слід; а бізнес, який ведеться у вищих цілях, що далеко не обмежуються лише одними прибутками, допомагає людству зробити ще один ривок вперед.

За матеріалами strategy+business.

¹ Книга увійшла до переліку «Найкращі бізнес-книги 2018-го року», категорія «Документальна проза», за версією strategy+business.