Лідерство у світі суперечностей: сила парадоксального мислення
Сучасне лідерство вимагає того, чому наш мозок інстинктивно опирається: уміння утримувати дві протилежні істини водночас. Саме ця думка лежить у серці книги Емі Волтерс-Коен (Amy Walters Cohen) «Ruthlessly Caring: And Other Paradoxical Mindsets Leaders Need to be Future-Fit» («Безжальна турбота: та інші парадоксальні підходи, необхідні лідерам для успіху в майбутньому») — не маніфесту й не автобіографічного зізнання, а результату глибокого дослідження того, що означає бути лідером у світі, який розпадається на парадокси.
Авторка — науковиця й практикиня у сфері лідерства — почала свою подорож із запитання: які якості дозволять лідерам бути готовими до майбутнього?
Відповідь, яку вона знайшла після десятків інтерв’ю з керівниками світових компаній, виявилася несподіваною: лідери майбутнього не долають протиріччя — вони ними керують.
Книга стала не просто підсумком дослідження, а новою оптикою, через яку можна побачити саме поняття лідерства інакше — не як набір навичок, а як здатність жити у світі, що одночасно вимагає рішучості й делікатності, впевненості й смирення, раціональності й емпатії.
Світ у режимі «віджиму»: контекст книги
Коен описує сучасне середовище як «ефект пральної машини» — безперервне обертання під дією дванадцяти мегатрендів, які змінюють саме ДНК лідерства.
Ці сили — від штучного інтелекту до кліматичної кризи, від соціальних медіа до поведінкової економіки — не існують ізольовано. Вони переплітаються, створюючи нову тканину реальності, де кожна дія лідера відгукується множинними ефектами.
«Як старший керівник, ти можеш почуватися так, ніби тебе постійно крутить у барабані без шансу перевести подих, — ділиться авторка. — І найскладніше, що черговий виклик прилітає неочікувано — з боку, про який ти навіть не думав».
На передньому плані — штучний інтелект. Коен наголошує, що системи вже навчилися читати людські страхи, надії й уподобання — і впливати на них.
Не менш потужною силою стала епоха «постправди»: у світі, де фейкові новини поширюються вшестеро швидше за правду, довіра стає стратегічним активом.
Парадокс як лідерська стратегія
Книга «Ruthlessly Caring» не пропонує рецептурних моделей чи покрокових гайдів. Її суть — мислення через парадокс, тобто здатність одночасно тримати дві протилежні позиції, не намагаючись примирити їх компромісом.
Під час свого дослідження Коен виявила п’ять ключових парадоксальних способів мислення, які визначають ефективного лідера майбутнього:
- Ruthlessly caring — безжально турботливий
- Confidently humble — упевнено смиренний
- Ambitiously appreciative — амбітно вдячний
- Politically virtuous — політично доброчесний
- Responsibly daring — відповідально сміливий
«Усім п’ятьом одночасно володіти важко, але саме до цього варто прагнути», — зазначає авторка.
Ці пари не просто гра слів. Вони нагадують лідерам, що справжня сила виникає не в крайнощах, а в балансі — між емпатією й результативністю, між скромністю й упевненістю, між амбіцією і вдячністю.
«Безжально турботливий» — не оксюморон
Назва книги — і метафора, і виклик. Коен вважає, що сучасних лідерів змушують постійно трансформувати свої організації, аби не втратити актуальність. Але що робити, коли швидкість змін стикається з людською вразливістю?
«Бути безжально турботливим означає виконувати свій обов’язок із максимальною фокусованістю на результаті — і водночас залишатися емпатійним, — пояснює авторка. — Люди пам’ятають не лише, що зробили, а й як це зробили».
Культура результату без людяності породжує виснаження. Культура турботи без вимогливості — самозаспокоєність. Синтез двох підходів і є тією лінією напруги, де народжується зріле лідерство.
Парадокси, яких ми уникаємо
Для кожного лідера найбільш складний парадокс — свій.
«Кожен керівник має власні уподобання, силу й тіні, — зазначає Коен. — Культурний контекст організації теж впливає на те, які риси проявляються сильніше».
Для самої авторки найскладнішим виявився парадокс «політичної доброчесності». Вона визнає, що політичний вплив у корпоративному середовищі необхідний, але часто бачить, як він перероджується у маніпуляцію чи ігри.
«Вплив — це не гріх, якщо він не суперечить цінностям», — підкреслює вона.
Малими кроками до великої трансформації
Коен не пропонує «єдиної правильної точки входу». Вона радить починати з простого — бути науковим спостерігачем власного лідерства.
Звертайте увагу, як ви реагуєте під тиском, у кризі, під час конфлікту. Саме тоді виявляються ваші несвідомі шаблони. Розуміння того, який парадокс вам найважче втримати, — перший крок до розвитку.
І зміни не мусять бути грандіозними.
«Різницю роблять не великі дії, а дрібні звички, які повторюються щодня», — пояснює авторка.
Турбота — це не «м’якість»
Одне з найчастіших непорозумінь — ототожнення турботи з надмірною поблажливістю. Коен розвіює цей міф:
«Якщо ви лише прагнете подобатися, то уникаєте складних розмов. Але справжня турбота полягає в тому, щоб допомагати людям рости — навіть коли це дискомфортно».
І ця турбота має вимірювані наслідки: коли лідер поєднує безжальність і турботу, це відображається в показниках — коротші цикли проєктів, швидші рішення, зростання продуктивності, покращення відгуків у команді.
Парадокс чи небезпека?
Що стається, коли лідери не розвивають ці парадоксальні способи мислення?
Коен відповідає прямо:
«Без рішучості — немає результатів. Без турботи — немає людей. Без упевненості — немає довіри. Без сміливості — немає змін».
Особливо небезпечним, за її словами, є занепад відповідально сміливого мислення:
«Коли відповідальність зникає, лідери починають відступати — перед складністю, невизначеністю, правдою. Вони ховаються в мушлі, пояснюючи це обережністю».
Не нові навички — новий рівень усвідомлення
Парадоксальне лідерство, підсумовує Коен, — це не про черговий набір компетенцій, а про внутрішню еволюцію. Це здатність витримувати когнітивну напругу між протилежностями й залишатися автентичним.
Із розвитком технологій кількість таких парадоксів лише зростатиме. Авторка попереджає:
«Зловживання штучним інтелектом може підірвати саме поняття знання. Якщо ШІ почне спотворювати дані, на яких ми будуємо висновки, це змінить людське пізнання на фундаментальному рівні».
Отже, майбутнє лідерство вимагатиме ще більшої гнучкості мислення — здатності не вибирати між «так» і «ні», а залишатися в «і».
|
