Шлях стартапу: як сучасні компанії використовують менеджмент підприємницького стилю
 » Докладніше на Amazon |
Можна виявляти скільки завгодно скепсису щодо філософії «підриву», котра ствердилась в Кремнієвій долині, але не варто заперечувати успіх, основою для якого вона стала. П'ять найпотужніших світових гравців — технологічні компанії, а три з них знаходяться безпосередньо в Долині. Всі вони багато чого можуть навчити решту світу. Серед іншого — це якими мають бути світогляд переможця та фінансова структура, як управляти ризиком та винагороджувати тих, хто готовий його прийняти. Все це Ерік Райз розглядає у своїй новій книзі «The Startup Way: How Modern Companies Use Entrepreneurial Management to Transform Culture and Drive Long-Term Growth» («Шлях стартапу: як сучасні компанії, використовуючи менеджмент підприємницького стилю, трансформують культуру та надають імпульс тривалому зростанню»), котра одночасно є і філософським трактатом, і технічним посібником, де показується, як найкраще підійти до практики підприємництва.
Книга складається з трьох частин. У першій — Райз детально обмальовує, як, на його думку, має виглядати сучасна компанія; друга — фактично є «путівником» для досягнення цього рівня; і в третій — автор виходить поза межі бізнесу, щоб подивитися на більш загальну картину світу, в якому ми функціюємо як суспільство.
Що ж стосується того, якою має бути по-справжньому сучасна компанія, то, на переконання Райза, традиційним фірмам бракує «підприємницької функції». При цьому він підкреслює, що вона має зайняти місце на тому ж рівні, що й інжиніринг, продаж, маркетинг, HR, IT та фінансовий менеджмент. Потрібна окремо виділена команда, яка б освоювала можливості, що потенційно можуть стати рушієм зростання, та «привносила б у повсякденну роботу, що виконується в різних підрозділах, підприємницький, експериментальний, ітеративний спосіб мислення». Коли ж такі ініціативи починають приносити плоди, їх необхідно інтегрувати з основною частиною організації.
Райз бачить підприємництво як навичку, котру можна та потрібно розвивати. А якщо хтось вважає, що його компанія цього «не потягне», варто звернутися до практичних кейсів, описаних у книзі, наприклад, до історії HealthCare.gov. Цей сайт, який спочатку був беззаперечним провалом і породженням найогидніших бюрократичних процесів, було реанімовано силами невеликої команди «технарів», що втілила у своїй діяльності такі підприємницькі засади, як швидкість ітерацій, дієвість навчання та взаємність підзвітності. Цей приклад ілюструє висновок, який зробив Райз, вивчаючи організаційний простір:
Райз приємно відрізняться від деяких інших авторів тим, що не претендує на те, аби його теорія стала «істиною в останній інстанції». Також він визнає, що спирається на доробок кількох видатних умів; зокрема, віддає належне і класичній праці Альфреда Слоуна (Alfred Sloane) «My Years with General Motors» («Мої роки в General Motors»), і книзі Джеффрі Лайкера (Jeffrey Liker) «Toyota Way» («Дао Toyota»), назву якої відтворив у своєму виданні. Ідея Райза полягає в тому, що хоча деякі відомі підходи змінили бізнес-простір, вони так і не стали універсальною, наддосконалою управлінською системою. Характеризуючи системи управління якістю у виробництві, Райз пише:
Один топ-менеджер Toyota, вперше зустрівшись із Райзом, сказав, що хоча його компанія наблизилась до досконалості у виробництві високоякісної надійної продукції, фокусування на контролі якості та покращенні наявних продуктів, послуг та процесів інколи ослаблює її здатність вловлювати нові ідеї та створювати щось нове. А без цього компанії не можуть зростати. На переконання Райза:
Остання характеристика в основному проявляється в царині стартапів. Але так не повинно бути. Райз радить компаніям впровадити метод внутрішніх стартапів. Потрібно сформувати невеликі команди, що працюватимуть над конкретними проектами, «здатні швидко експериментувати та масштабувати отримані результати». Але це не означає, що процес апробування чогось нового мусить бути таким же системним, як вдосконалення наявних продуктів, та мати аналогічні стандарти підзвітності. Сама природа стартапів є такою, що для них важче прогнозувати. У книзі «My Years with General Motors» Райза вразило не те, що прогнозування («основа управління ХХ століття») не існувало як інструмент у час «до Альфреда Слоуна». Більше всього його здивувало, що прогнози загалом могли збуватися, а також, що на них ґрунтувалася практично вся система менеджменту. Для підприємця Кремнієвої долини складання прогнозів — це більшою мірою «ритуал», потрібний для отримання фінансування. Але навіть виходячи з того, що в більшості випадків робити прогнози для стартапів, які освоюють ще ніким не апробований напрям, неможливо, «все одно ви можете планувати», — наголошує Райз, показуючи у своїй книзі, як це можна робити.
Невпинність змін — таким є останній принцип філософії «The Startup Way». Це стосується і економіки взагалі, і світу в цілому, який зазнає безупинної трансформації. Розмірковуючи над тим, як глобальність комунікацій та нові виробничі технології знизили вхідні бар'єри, Райз зазначає:
І, нарешті, в заключному розділі Ерік Райз звертається до ширшого контексту. Він пропонує об'єднану теорію підприємництва, в рамках якої намагається зробити неможливе, — інтегрувати філософію двох типів підприємництва — стартапів і корпорацій. Також Райз пояснює, чому він як громадянин світу вважає, що екосистема більш підприємницького типу процвітатиме. Серед інших питання, які розглядаються в книзі, — майбутнє системи охорони здоров'я і профспілок, загальний базовий дохід, рівень компенсації керівників вищих рівнів та цілком новий тип політики, яку Райз називає «політикою мінімальної життєздатності».
За матеріалами 800-CEO-READ.