Як МВА позбавитись своїх недоліків

Найбільш престижні компанії щороку "полюють" на найкращих випускників елітних бізнес-шкіл. Але попри те, що у 2007-му році для залучення зіркових талантів рекрутери використовували шестизначні цифри у зарплатних чеках, все ж генеральні директори продовжують відкрито нарікаюти на недоліки програм МВА та вади своїх новоспечених супер-працівників. Скаржаться вони на те, що бізнес-школи орієнтуються здебільшого на теорію, а внаслідок цього продукують випускників із непомірними амбіціями та суттєвим дефіцитом базових навичок. "Критики МВА найбільше нарікають на самовпевненість та зарозумілість випускників, які вважають себе достойними посади генерального директора, тоді як не можуть справитися навіть з елементарними завданнями", — стверджує Білл Болдін (Bill Boulding), заступник декана у Duke University's Fuqua School of Business.

Керівники компаній вважають бізнес-школи відірваними від реального життя, зосередженими на езотеричній теорії більше, ніж на дієвих інструментах. Більше того, розбиття курсів за факультетами — фінанси, облік, маркетинг, операції — перешкоджає студентам відчути і зрозуміти, яким чином всі ці функції взаємодіють всередині компанії. Випускники МВА мають слабке уявлення про практичне втілення управлінських принципів і високу думку про себе, вимагають захмарної компенсації і майже не володіють особистими навичками формування команди та комунікації.

Не дивно, що популярність програм МВА починає повільно спадати. "Все частіше і частіше перспективним і талановитим молодим людям доводиться чути: "Не витрачайте час на здобуття МВА — кар'єру легко зробити і без цього ступеню", — признається Річард Шмеленсі (Richard Schmalensee) декан Sloan School of Management у Massachusetts Institute of Technology (MIT). "Нам приємно усвідомлювати, що ми приносимо користь. Але клієнти говорять, що насправді це не так — тоді варто серйозно переосмислити свою політику", — додає він.

На щастя для бізнес-шкіл такі негативні тенденції поки що не вплинули на попит на випускників. Конкуренція за найбільш талановитих студентів у цьому році виявилася особливо жорсткою. Лише протягом поточного року у США, за результатами опитування National Association of Colleges and Employers, компанії планують найняти на 22% більше випускників МВА, ніж у 2006-му. Але, розуміючи нестабільність такого зростання, бізнес-школи не дозволяють собі спочивати на лаврах, і роблять все можливе для приведення своїх програм у відповідність із потребами бізнесу.

Найбільш сміливі трансформації відбуваються у Yale School of Management, чий декан Жоель Подольний (Joel Podolny) наважився повністю переглянути програму університету вже до цієї осені. Призначений у 2005-му році, Подольний не надто переймався створенням академічної освіти, натомість він турбувався про потреби реального бізнесу. Тому й курси сповідують підхід до основ управління з точки зору корпоративних учасників (клієнт, споживач, конкурент, інвестор, співробітник, акціонер і т. п.), а не функцій (фінансова, облікова, маркетингова, операційна).

Інший підхід сповідує Stanford, віддаючи перевагу кастомізації курсу відповідно до рівня досвіду студентів та кар'єрних цілей. Такий підхід може бути запропонований тільки школою із глибокою внутрішньою базою навчальних предметів, оскільки кожен із базових 11-ти курсів пропонується студентів із трьома можливими рівнями складності, які, відповідно, вимагають різної кількості часу та коштів.

У багатьох бізнес-школах можна спостерігати зміщення фокусу на міжнародні аспекти, які вимагають від студента працювати над реальними проектами у компаніях, чиї головні офіси знаходяться у різних країнах. Зрештою, курси дедалі більше орієнтуються на розвиток навичок, таких як прийняття рішень, лідерство та навички презентації.

Школи також докладають усіх зусиль для розвитку програм, які розвивають навички підприємництва, соціальної відповідальності та лідерства — трьох сфер, які сьогодні надзвичайно цікавлять як студентів, так і їхніх потенційних роботодавців. Кожен студент у глибині душі мріє стати новим Ларі Пейджем чи Сергієм Бріном і змінити світ, тоді як корпорації сподіваються отримати нових талановитих і креативних співробітників, які працюватимуть чесно, відповідально і вмітимуть надихати інших.

"Всі ми обов'язково станемо свідками розширення інновацій у бізнес-освіті, оскільки багато з нас вже сьогодні відчувають необхідність змін. — робить підсумок Річард Шмеленсі, — Думаю, вже за кілька років система бізнес-освіти може збагатитися кількома дуже цікавими новинками".

За матеріалами "Fixing the Flawed MBA", Chief Executive.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.