Притча: Чи потрібно торгуватися

Якось молодий чоловік потрапив на східний базар. Пройшовшись рядами, побачив, як дід продає великий, спілий, просто відмінний виноград.

— Почім виноград? — запитав парубок.

Старий назвав суму. Дешево, — подумав він — і відразу поліз за грішми.

Дід відразу перемінився в обличчі та махнув рукою:

— Не діставай грошей, не продається.

— Чому?! — здивувався молодий чоловік.

Але продавець мовчав… Підійшла покупниця — дід назвав суму, вона починає торгуватися. Через хвилини дві вони сторговуються, старий зважує виноград, додає туди ще й віддає.

— Дідусь, — говорить парубок, — ну скажіть мені, що не так? Чому мені не продаєте, а жінці — навіть із верхом? Адже я навіть не торгувався!

Аксакал єхидно зщулився, погладив бороду.

— Тому й не продав! Молодий ти ще. Ну зрозумій: я цей виноград виростив, труд у нього вклав, піт свій, поливав, збирав, тепер продаю. Шкода мені його віддавати! А інша людина — вона гроші заробила. Із трудом заробила, напевно, нелегко вони їй дісталися! Вона теж не хоче їх віддавати. Поторгуємося ми, зійдемося в ціні, щоб нікому не кривдно було — і тоді мені від її грошей щастя буде, вона їх охоче віддасть. І я їй зверху навіть трохи винограду додам, аби-но тільки їй добре було!

MUST READ:  Притча: Як не стати прибиральником

Дід ще раз єхидно подивився на покупця.

— А ті, хто не торгується, грошей не цінує. Або дісталися легко, або украв — нехороші це гроші, не повинні вони легко даватися. І мені від них щастя не буде! Не буду я краще зв’язуватися з такими грішми…

Ілюстрація: Depositphotos.com


Опубліковано Категорії ПритчіПозначки