Чи є медичний бізнес аморальним?

Чи є медичний бізнес аморальним?Наше суспільство уже нормально толерує комерційні відносини у більшості сфер життя. Іноді навіть важко уявити, як можуть існувати неприбуткові банки, ресторани або кінотеатри. Але в охороні здоров’я ми продовжуємо дивитися на ті заклади, які працюють для прибутку, не так рівно, як на “безкорисливих”. Скажу більше, слово “бізнес” по відношенню до медицини все ще дуже часто звучить як лайка. Не буду розказувати про те, що всі бізнесмени в медицині “білі та пухнасті”. Але я переконаний, що ми маємо щодо них доволі сильні неправильні стереотипи. Маю просту пропозицію, як їх подолати.

У принципі, більшість стереотипів щодо ненажерливого бізнесу в медицині виходять з однієї ірраціональної властивості нашого мислення. А саме: чим опосередкованіше ми за щось платимо, тим “безкоштовнішим” здається кінцевий товар/послуга, і тим менше ми цінуємо гроші, віддані за нього/неї. Якби ми віддавали гроші за комунальні послуги безпосередньо в руки двірникові або ліфтеру, ми би значно гостріше ставили перед собою питання: “А чи варта робота цієї людини тих грошей, що я йому даю?”. Мені особисто було б шкода віддати двірникові 100 гривень за той жах, який твориться у дворі і під’їзді. А занести їх до “збєркасси” і перерахувати на рахуни вищих інстанцій – це будь-ласка.

А якщо ці гроші відраховуються з вашої зарплатні тоді, коли ви їх взагалі не бачите? Вони взагалі не сприймаються нами як щось особисте. Але ж це – ті самі тяжко зароблені гривні, з якими так нелегко розлучатися у форматі “з рук в руки”!

В медицині ми маємо саме такий варіант. Платимо державним закладам чималенькі гроші через податки. Причому не з фактично отриманого доходу (як у США), а ще до того, як отримуємо готівку на руки. Але коли ми ідемо до приватного закладу і платимо конкретні фізичні гроші з нашого конкретного фізичного гаманця – нам здається, що кляті буржуїни деруть з нас останню копійку.

Друзі, вся різниця – в гостроті відчуттів! Державна система дере з нас не менше, просто так, що “больной нічєво нє чувствуєт”. Як же відрізнити – хто дере більше? Є простий спосіб – оцінюйте не витрачені гроші, а результат. Пам’ятайте, що будь який заклад – державний, приватний чи ще якийсь працює не заради себе, а заради вас. Мірило його ефективності – конкретний результат для вашого здоров’я. Якщо ви стали ще більш хворий в державному закладі “безкоштовно”, але одужали в приватному закладі за 5 тисяч – це означає, що вигідніший для вас був другий варіант. Якщо ви безрезультатно наздавали аналізів на 5 тисяч у приватній клініці, але вам хоча би трішки полегшало у державному закладі – останній був кращий.

Бізнес – це лише інший спосіб організації справи. Прибуток – це лише джерело наповнення фондів інвестування, які в державній системі формуються також з наших грошей – податків. А мета медичної організації будь-якої форми власності одна – вилікувати пацієнта. Судіть заклади за тим, як вони досягають мети, звільняйтеся від стереотипного мислення і ваші рішення будуть зваженіші і вигідніші.

Більше про управління в охороні здоров’я на сайті healthcare management

НЕ ПРОПУСТІТЬ:
Приєднуйтесь до професіоналів e-learning! На I Всеукраїнській конференції дистанційного навчання Ви дізнаєтеся про останні тренди та розробки в галузі навчання, зможете впровадити e-learning у компанії.
Детальніше →
  • Настя

    Згодна з приводу того, що сприйняття заважає людям купувати приватну медичну послугу. Людям просто морально складно віддати гроші, які вони тримають в руках.

    та спірним є вимірювання результату. Зрозуміло, що саме є результатом — вилікувана хвороба. Та часто результатом є ПОПЕРЕДЖЕННЯ хвороби.

    В державній медицині я зіткнулась з двома крайнощами: пофігізм – тобі з бронхітом кажуть, що все ок і тобі треба чаєм з лимоном лікуватись. Або як в анекдоті: "Навіщо ти його вилікував? він всю сім’ю годував і платив за твій університет"

    Зараз збираюсь купувати страховку з включеними послугами приватних клінік. Поки що результати приватних лабораторій і кабінетів мене влаштовував 🙂

  • Анонімний

    Вам пощастило =)
    Точніше, я радий за Вас. Рідко коли людина повністю задоволена роботою закладів охорони здоров’я, навіть приватних.
    Ви маєте рацію в тому, що результат складно виміряти, якщо ти пацієнт. Звичайно, необхідно включати суб’єктивну оцінку.
    Я писав швидше не про конкретні вимірювання конкретних результатів, а про загальний стиль мислення. Необхідно позбуватися категорій "державний" – "приватний", натомість говорити "результативний" – "безрезультатний". Люди в Україні часто неадекватно оцінюють державну медичну допомогу, вважаючи, що вона безкоштовна. Так само неадекватно вони оцінюють і приватні заклади, думаючи, що раз він приватний, це обов’язково краще за державний.
    А якщо ти управлінець, мислення категоріями результату стає вже просто обов’язком.

  • Ефим

    Я підрахував – 1 прийом у лікаря 130 грн. Лікар за день приймає до 40 чоловік тобто 130*40*22 дні = 114 тис 400 грн.. Питання навіщо тоді взагалі фінансувати мед заклади.. ???

  • Анонімний

    Додати нічого. Навіть якщо Ваші підрахунки розділити навпіл – все одно вражає.

  • Олег

    Вы знаете, я бы назвал аморальным не весь медицинский бизнес, а только его маркетинговую составляющую. Например реклама. Ведь реклама лекарственных препаратов обязательно содержит в себе либо элемент утаивания информации, либо прямое дезинформирование пациента (по крайней мере в нашей стране). Причем этим пациентом может быть безнадежно больной человек, который, в результате просмотра подобной рекламы начнет необоснованно утешать себя иллюзией выздоровления. Будет "хвататься за соломинку". А когда выяснится, что эта "соломинка" является ложью, это лишь усугубит его эмоциональное, а может быть и физическое состояние.

  • Юрій

    Цікавий погляд, але лише в контексті психологічного сприйняття поняття "медичний бізнес" невеликим відсотком пацієнтів.
    Насправді проблема досить глибока, бо і справді медичний бізнес отримує прибуток за лікування. Здорові пацієнти в схему аж ніяк не вписуються, звідси стандартні хвороби як гіпердіагностика захворювань, рідше за допомогою підтасовка лабораторних результатів, рекомендування пацієнтам дорогих імпортних ліків замість дешевих ефективних аналогів, які до того ж часто несуть небезпеку для життя. Про страхову медицину тут годі вже і казати, страхові намагаються як не заробити, то хоч втратити по мінімуму, і думаю досить легко здогадатися, хто буде об’єктом економії у відносинах страхова компанія-лікувально-профілактична установа-пацієнт.
    І хоч ми поступово крокуємо до певних змін, але ми всі ще маємо докладати зусиль, щоб змінитися, бізнесу – щоб перейти від модели 90-их років, коли єдиною метою являється отримання прибутку будь-якими засобами, лікар