Історія економічного генія. Інтерв'ю з Сільвією Насар

В інтерв'ю, яке пропонується вашій увазі, Сільвія Насар (Sylvia Nasar), автор книги "Велике переслідування: Історія економічного генія" (Grand Pursuit: The Story of Economic Genius), розповідає про розвиток, прогрес і продуктивність та пояснює, чому людям варто бути обережними з ідеями. Основна ідея її книги полягає в тому, що продуктивність бізнесу призводить до розвитку суспільства. При цьому Насар звертає увагу на деякі ключові помилки традиційної історії економіки.

Сільвія Насар (Sylvia Nasar)

В.: Саме так. Взяти хоча б ідею про те, що підвищення життєвих стандартів можливе тільки за рахунок зростання продуктивності. Сьогодні це здається очевидним. Але пройшло багато десятиліть і сотні дебатів, перш ніж ця парадигма була сприйнята. Саме вона й ознаменувала межу між світом доіндустріальної революції та тим, чим світ став після неї.

Що визначає успішність людей в окремо взятій країні? Схоже, що на це не впливають ні запаси нафти, ні кількість населення, ні розмір території, хоча на початку XIX-го століття саме ці критерії вважалися джерелом багатства нації. Глянути хоча б на дві найбільш успішні економіки сьогодення: США та Швецію. Це абсолютно різні країни, як територіально, так і за іншими показниками. Втім, якщо оцінювати зростання продуктивності та стандартів життя — вони знаходяться на найвищих позиціях у світі.

Що поєднує США та Швецію — то це сприятливе середовище для ведення бізнесу. І це базове припущення Альфреда Маршала.

З.: Маршал був першим, хто взяв цю ідею на озброєння і систематизував її у "Принципах економіки" (Principles of Economics) — книзі, яка була видана у 1890-му році і здійснила велетенський вплив на всю галузь протягом багатьох десятиліть.

В.: Так, саме Маршал перший припустив, що бізнес призводить до підвищення продуктивності. По суті, основною метою корпорацій є підняття життєвих стандартів через підвищення продуктивності.

З.: Що саме привело Маршала до таких висновків?

В.: По-перше, це було його походження. Маршал виріс в сім'ї, яка походила з низів середнього класу. В дитинстві він жив у скромному оточенні. Тому коли батько вирішив віддати його у приватну школу, йому доводилося дуже далеко добиратися через жахливі і бідні квартали.

Навчаючись математиці у Кембриджі, Маршал вирішив вивчати економіку і через деякий час задався запитанням, наскільки бідність є природною необхідністю. Він поставив під сумнів цей факт, який сповідувався попередніми економістами. Він почав шукати, яким чином можна змінити цю ситуацію.

З.: І одним зі способів його дослідження стало відвідування різноманітних компаній та заводів з метою отримати якомога більше інформації про бізнес.

В.: Маршал проводив літо за літом, разом з дружиною подорожуючи по фабриках та заводах, беручи інтерв'ю у людей бізнесу. Його дружина, до речі, була однією із перших жінок, які отримали економічну освіту у Кембриджі. Маршал розмовляв з усіма людьми, які брали участь у бізнесі — починаючи із власників і закінчуючи прибиральниками. По суті, він міг висловити свої теоретичні висновки ще за 20 років до появи книги "Принципи економіки", але він відчував внутрішній обов'язок ґрунтувати свої висновки на реальності.

З.: Ще один діяч, про якого Ви пишете у своїй книзі — це Беатріс Вебб (Beatrice Webb). Ця жінка не дуже відома і мало хто знає, що саме вона стала засновником концепції соціальної безпеки.

В.: Так, ідея мінімальної зарплатні, думка про те, що уряд політичними методами може захищати населення від бідності, вперше була озвучена саме Беатріс. Більшість людей сьогодні назвали б її соціологом. Та в свій час її сприймали як експерта у сфері економіки. Вона запозичила у Маршала ідею, що єдиною причиною бідності є бідність і вона намагалася знайти рішення цієї проблеми.

Цікаво те, що першим політиком, який сприйняв серйозно її ідеї і почав впроваджувати їх, став молодий Вінстон Черчиль.

З.: Велика депресія — ще одна важлива та драматична тема у Вашій роботі. Основні дійові особи цього періоду — Джон Майнард Кейнс (John Maynard Keynes) та Ірвінг Фішер (Irving Fisher). Що здивувало Вас найбільше, коли Ви досліджували Кейнса?

В.: Мені дуже імпонувала його готовність змінювати свою точку зору. Якщо більшість людей намагаються всіма силами відстоювати власні переконання, навіть якщо вони виявляються неправими, то Кейнс мав дуже розвинуті чуття до обставин і був готовий визнати свою неправоту.

Кейнс вважав, що причиною великої депресії стала погана монетарна політика і що саме монетарне втручання могло б виправити ситуацію. Він виявився неправим. Але замість того, щоб виправдовувати свою помилку, він почав шукати інші можливі причини рецесії. Таким чином Кейнс прийшов до висновку, що уряд повинен сформувати попит, який не здатен сформувати сам по собі приватний сектор.

З.: А як Ви ставитесь до сучасних політично-економічних дебатів, коли частина економістів пропонують повернутися до пре-Кейнсівських політик ранніх років XX-го століття?

В.: Сьогодні ми чуємо багато беззмістовної інформації та хибних ідей. Деякі люди заради гучного слівця готові пророкувати кінець капіталізму та стверджувати, що від сьогодні ми повинні робити все зовсім по-іншому.

За матеріалами "The Thought Leader Interview: Sylvia Nasar", strategy+business.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.