Принципи лідерства Білла Кемпбелла з Кремнієвої долини

Кремнієва долина приховує одну таємницю. Це не новий продукт, не вправи для виховання геніїв і не талановитий хакер. Це колишній футбольний тренер, що прибув до Каліфорнії у 39 років і сприяв розбудові Apple, Google, Intuit та безлічі інших. В інтерв’ю понад вісімдесят людей об’єднали досвід з авторами книги «Тренер на трильйон: Правила лідерства Білла Кемпбелла з Кремнієвої долини» (Trillion Dollar Coach: The Leadership Playbook of Silicon Valley's Bill Campbell) Еріком Шмідтом (Eric Schmidt), Джонатаном Розенбергом (Jonathan Rosenberg) та Аланом Іглом (Alan Eagle). Розповідаємо про принципи Білла Кемпбелла, що допоможуть створити динамічну й прогресивну команду, не забуваючи про довіру та підтримку.

Тренер на трильйон: історія Білла Кемпбелла

Білл Кемпбелл поїхав із дому до Колумбійського університету восени 1958 року. Попри зріст 175 сантиметрів і вагу 75 кілограмів, він став одним із ключових гравців футбольної команди. В 1974 році Кемпбелл повернувся до Колумбійського університету вже у ролі тренера, проте не здобув успіху. Хоча тренеру не бракувало хисту, але він мав надмірне співчуття. Тренерство, навпаки, вимагає суворості. Іноді потрібно замінити гравця на молодшого чи сильнішого:

Cорокарічний Білл Кемпбелл, маючи диплом економіста й педагога, вирішив податись в бізнес. Почуття, що були зайві для спорту, виявились необхідною рисою для бізнесу. Почавши кар’єру в Чикаго в рекламній агенції, згодом Кемпбелл вже працював віцепрезидентом Apple. До останніх днів Кемпбелл залишався гендиректором Intuit й ментором для титанів Кремнієвої долини. Він допомагав Стіву Джобсу, Еріку Шмідту, Джеффу Безосу, Ларрі Пейджу та безлічі іншим. Успіх Білла Кемпбелла криється в емпатії, бажанні вчитись новому й правилі «команда — понад усе».

Принципи менеджменту від тренера

На думку Кемпбелла, найголовніше в роботі успішної компанії — це сильний менеджмент:

Дослідження 2017 року, проведене по всій території США, підтверджує думку тренера. Компанії, що ставлять менеджмент в пріоритет, були значно продуктивнішими за інші підприємства.

Головний обов’язок менеджера — допомагати людям ефективніше виконувати свою роботу, зростати та розвиватись. Люди не можуть досягти успіху в атмосфері, де немає довіри, підтримки й поваги. Що саме означають ці засади в процесі менеджменту?

• Підтримка — означає надання людям інструментів, інформації, підготовки та тренерського супроводу, що необхідні для успіху. І зусилля, які менеджер докладає заради розвитку навичок людей.

• Повага — означає розуміння унікальних кар’єрних цілей людей і їхнього життєвого вибору. Менеджер допомагає досягти ціль шляхом, що відповідає потребам компанії.

• Довіра — це розуміння, що люди потребують свободи рішень та право займатись своєю роботою. Це означає впевненість в тому, що люди хочуть працювати успішно й вірити в них.

Дослідження підтримують принципи Білла Кемпбелла. Фірми, які покращують свої управлінські практики на одне стандартне відхилення вище середнього, можуть підвищити свою ринкову вартість на 18 000 доларів на одного працівника. А внутрішнє дослідження Google, проведене у 2008 році, довело, що в командах з менеджерами, що поводяться як добрі тренера, менша плинність кадрів і вища продуктивність.

Усі засади Білла Кемпбелла об’єднує найголовніше — знання та розуміння своїх підлеглих. Це було б неможливо без людяності та щирої цікавості до їхніх проблем. Як тренеру вдавалось підтримувати атмосферу довіри?

Як створити безпечне середовище у своїй компанії

Більшість підприємців, зустрічаючись, одразу переходять до поточного завдання. Особливо це стосується техніки: вважається, що технарі не славляться високим емоційним інтелектом чи навичками спілкування. У нашому світі поширена установка «спершу покажи мені, який ти розумний, а тоді я, можливо, довірюся тобі чи принаймні твоєму інтелектові». Білл Кемпбелл обрав інший підхід. Тренер обирав людину не лише за резюме та набором навичок:

Як стверджує дослідження Корнельского університету, командна психологічна безпека — це спільна віра членів команди в те, що вона є безпечним простором для міжособистісного ризику. Білл Кемпбелл будував стосунки, в яких можна без страху бути собою. Як йому це вдалось?

Починав зі звітів про поїздки. Понад десятиліття Ерік Шмідт починає щотижневі наради в понеділок о 13:00. Зазвичай вони схожі на звичайні збори, крім однієї деталі. Коли всі влаштовувались, він найперше запитував як присутні в залі провели вихідні. Якщо хтось з них щойно повернувся з поїздки, він просив зробити неофіційний звіт про неї. Цей підхід Білл Кемпбелл розробив багато років тому.

Практикував активне слухання. На заняттях, які проводив Білл Кемпбелл, ніхто не міг би пожалітись на відсутність його уваги. Він не читав повідомлення в телефоні, не позирав на наручний годинник, не виглядав з вікна. Він ставив багато запитань, намагаючись осягнути усі грані ситуації. Науковці зазначають, що підхід тренера був правильним: найкращими слухачами видаються ті, хто раз у раз ставить запитання, які сприяють відкриттям і осяянням.

Не ліз до інших. Вислухавши співробітника, здавалось би, час давати пораду. Але Білл Кемпбелл утримувався. Не треба казати людям що робити, треба розказувати їм історії чому вони це роблять. Науковці назвали б підхід тренера (слухати, висловлювати чесні коментарі, вимагати відвертості) прозорим. Чад Херлі (Chad Hurley), співзасновник YouTube, казав про нього: «Я наче сидів із другом в спортивному барі. Він розповідав про те, що пережив. Він старався не проповідувати, а просто бути поряд».

Білл Кемпбелл розумів, що стосунки будуються на довірі. Він вислуховував усе, був невтомно відвертий і вірив у своїх людей більше, ніж вони самі в себе. Залишаючись в тіні, він стверджував, що команда — понад усе. І результати говорять самі за себе: більш ніж вісімдесят лідерів, серед яких провідні спеціалісти з Google, Apple та Intuit з повагою розповідали про свого тренера. Білл Кемпбелл пішов від нас у 2016 році, але принципи його роботи ще довго залишатимуться актуальними. Саме ними діляться автори в книзі «Тренер на трильйон».