Вся правда про менеджерів середньої ланки

Протягом більш ніж двох десятиліть менеджери середньої ланки були тими, на кого сипалися всі нападки та проблеми світової економіки. У своєму управлінському маніфесті Reengineering the Corporation, створеному в 1993-му році, Майкл Хамер (Michael Hammer) та Джеймс Чемпі (James Champy) стверджували, що розвиток технологій та процесів у компаніях перетворили цих людей у рудимент. Що вони стали радше перешкодою на шляху корпорацій, які рухаються до світлого майбутнього.

Інші "гуру" були ще менш прихильними до менеджерів середньої ланки. Том Пітерс (Tom Peters) називав себе "убивцею середнього менеджменту", а Пітер Друкер (Peter Drucker) висловлював думку, що "кількість менеджерів середньої ланки сьогодні настільки велика, що це призводить до «ожиріння» організацій".

Все це призвело до протистояння з боку самих менеджерів середньої ланки. Які (іноді небезпідставно) вважали консультантів пройдисвітами, які хочуть лише "достукатися" до найвищого керівництва компанії, щоб запропонувати "прості рішення" на шляху боротьби з неефективністю.

Останнім внеском у цю суперечку можна назвати книгу Пола Остермана (Paul Osterman), студента MIT Sloan School of Business, автора дев'яти праць на тему організаційних змін та економічної політики.

У своїй останній книзі "Вся правда про менеджерів середньої ланки" (The Truth About Middle Managers) Остерман пропонує деякі надзвичайно цікаві приклади, які доводять цінність менеджерів. Остерман провів інтерв'ю з близько 50-ма менеджерами середньої ланки у двох бостонських компаніях.

Деякі його відкриття підтверджують традиційну точку зору: менеджери середньої ланки, які взяли участь у його опитуванні — це зазвичай чоловіки та жінки, які постійно незадоволені розміром своєї платні і слугують своєрідним "парашутом" для топ-менеджерів.

Проте існують і деякі доволі несподівані відкриття. Наприклад, як виявилося, лише дуже незначний відсоток менеджерів середньої ланки прагнуть рухатися далі по кар'єрній драбині. Остерман припускає, що причиною цього є звичка генеральних директорів закривати ключові посади у компанії "людьми ззовні".

Попри часту відсутність перспектив для просування, Остерман виявив, що більшість менеджерів середньої ланки показують потужний рівень залученості у робочий процес і є дуже лояльними співробітниками.

Наприкінці книги Остреман робить висновок, що економічне середовище сьогодні ще більше ускладнюється, а компанії потребують більше менеджерів середньої ланки. "Саме вони відповідають за протікання практично всіх процесів у компанії, при цьому залишаючись ключовим комунікаційним каналом, доносячи ідеї топ-менеджерів до працівників компанії і навпаки".

Ярослав Федорак, за матеріалами Business Week.