Інфопростір для управлінців

П’ять трендів від Accenture, що визначають майбутнє праці

17 листопада 2026 Accenture 6
Компанії дедалі швидше автоматизують процеси, проте сама автоматизація не гарантує кращих бізнес-результатів. Справжня конкурентна перевага виникає тоді, коли керівники вміють перерозподіляти вивільнений час, розвивати людську експертизу й ухвалювати якісніші рішення.

Що має зробити компанія, коли штучний інтелект починає виконувати роботу, на яку раніше витрачали час десятки або сотні працівників? Найочевидніша відповідь — скоротити витрати. Менше ручної роботи, швидше виконання завдань, нижча собівартість. Але тут керівники ризикують припуститися стратегічної помилки: сплутати підвищення продуктивності з реальним створенням цінності.

Автоматизація вивільняє ресурси, але не визначає, як ними скористатися. Заощаджені години не перетворюються автоматично на інновації, кращий сервіс або зростання доходів. Для цього потрібні управлінські рішення: куди спрямувати вивільнену спроможність, як перебудувати роботу, які компетенції розвивати та хто відповідатиме за результат.

Саме ця проблема об’єднує п’ять трендів, визначених у звіті Accenture «Future of Work Trends 2026». Вони описують масштабнішу трансформацію організацій: змінюються економіка праці, підходи до управління талантами, досвід працівників, механізми ухвалення рішень і сама роль лідерства.

Головний висновок для керівників: конкурентну перевагу створює здатність організації перебудувати роботу так, щоб технології та люди разом забезпечували кращі результати. Кількість упроваджених ШІ-інструментів власне такої переваги не дає.

Future of Work: 5 трендів від Accenture, що визначають майбутнє праці

1. Вивільнений час — це ресурс, а не готовий бізнес-результат

Поширення ШІ змінює економіку виконання роботи. Тепер компаніям потрібно враховувати вартість людської праці, моделей, токенів, обчислень, інтеграції, контролю якості та експертів, які налаштовують технології й перевіряють їхні результати.

При цьому зниження вартості окремої операції не обов’язково означає зменшення загальних витрат. За прогнозами, наведеними у звіті Accenture, середня ціна токенів упродовж наступних 24 місяців мала знизитися приблизно на 19%, тоді як їх споживання могло зрости на 78%. Отже, дешевші обчислення можуть супроводжуватися значно ширшим використанням ШІ — і, відповідно, більшими сукупними витратами.

Показовий інший результат дослідження: лише 35% опитаних організацій могли точно розрахувати вартість бізнес-результату для свого наймасштабнішого сценарію використання ШІ. Це означає, що багато компаній уже інвестують у технології, але ще не мають чіткого уявлення про те, скільки насправді коштує створення цінності за їхньою допомогою.

Важливо також, як компанії використовують час, вивільнений завдяки автоматизації. За даними звіту, 60% опитаних керівників планують спрямовувати його на роботу з вищою доданою вартістю або стратегічні завдання, а 51% — інвестувати вивільнену спроможність у ініціативи зростання.

Кейс Salesforce демонструє, як це може працювати. Після впровадження ШІ-агентів у службу підтримки компанія повідомила про оброблення 2,6 млн клієнтських звернень протягом першого року з рівнем розв’язання проблем 63%. Важливим наступним кроком стало перенавчання й переведення сотень фахівців підтримки на інші посади, зокрема в напрями розвитку клієнтів і продовження контрактів. Їхні знання продуктів і клієнтських потреб почали працювати на утримання замовників і зростання бізнесу.

Це принципова відмінність між автоматизацією заради економії та автоматизацією заради розвитку. У першому випадку компанія виконує ту саму роботу дешевше. У другому — використовує нові можливості, щоб братися за завдання, на які раніше бракувало ресурсів.

Що мають робити керівники

  • Починати з питання «Якого результату ми хочемо досягти?», а не з переліку процесів для автоматизації.
  • Після цього варто визначити, яку частину роботи найкраще виконуватимуть люди, яку — ШІ, а яку — команди, що поєднують обидві можливості.
  • Вивільнений час потрібно обліковувати й цілеспрямовано спрямовувати на розвиток, підвищення якості, поліпшення сервісу або інновації.

2. Організаціям потрібно проєктувати роботу заново, а не просто оновлювати посадові інструкції

Традиційна модель управління персоналом виходить із того, що компанія має певну структуру посад, а працівники виконують закріплені за ними функції. Проте ШІ змінює розподіл завдань усередині професій і впливає на те, як створюється цінність.

Тому посада дедалі менше пояснює внесок людини в результат. Натомість важливо розуміти, з яких завдань, рішень і взаємозалежних процесів складається робота, де потрібна людська експертиза та які функції можуть виконувати технології.

Accenture називає таку здатність work intelligence — глибоке розуміння роботи на рівні конкретних завдань, рішень і робочих процесів. Воно дає змогу перебудовувати посади, команди й кар’єрні траєкторії відповідно до того, як організація створює цінність.

Масштаб змін уже помітний. За даними звіту, вимоги до глибини навичок у початкових посадах зросли на 119% у період із 2022-го до 2025 року. Загальні вимоги до експертності також зросли на всіх досліджених кар’єрних рівнях: на 35% для початкових посад, на 32% для посад раннього етапу кар’єри та на 37% для посад середнього рівня.

Ці цифри вказують на парадокс: автоматизація рутинних завдань не обов’язково зменшує потребу в людській експертизі. Навпаки, коли ШІ бере на себе частину виконання, від працівників дедалі частіше очікують здатності оцінювати неоднозначні ситуації, перевіряти рекомендації, координувати роботу та відповідати за наслідки.

Водночас виникає ризик для молодих фахівців. Рутинні завдання часто були для них способом опанувати професію: спостерігати за досвідченими колегами, припускатися помилок, отримувати зворотний зв’язок і поступово розвивати професійне судження. Якщо ці завдання автоматизувати, традиційний шлях до експертності може зникнути.

Отже, компаніям потрібно свідомо створювати нові можливості для набуття досвіду.

Що мають робити керівники

  • Проаналізувати роботу на рівні завдань і визначити, які з них створюють найбільшу цінність.
  • Перебудувати ролі навколо цих завдань, зважаючи на потреби бізнесу та можливості технологій.
  • Окремо слід визначити, які практичні завдання допомагають молодшим працівникам розвивати експертність, і зберегти їх або замінити іншими формами навчання — наставництвом, симуляціями, спільною роботою з експертами та навчанням безпосередньо в робочому процесі.

3. Досвід працівників стає показником ефективності бізнесу

Коли технології змінюють зміст роботи, важливо, наскільки швидко працівники виконують завдання, як вони почуваються, чи розуміють своє майбутнє в компанії та чи мають змогу впливати на зміни.

У дослідженні Accenture 40% керівників назвали зміну очікувань працівників, їхній досвід і довіру чинниками, які можуть істотно вплинути на результати організації протягом наступних двох-трьох років. Водночас лише 21% опитаних працівників повністю погодилися з тим, що мають зрозумілі можливості для професійного розвитку або переходу на інші посади в умовах поширення ШІ.

Розрив між цими показниками важливий. Керівники вже усвідомлюють значення досвіду персоналу, але далеко не всі співробітники бачать, яке місце вони посідатимуть у новій організації.

До того ж вплив ШІ на працівників неоднаковий. Accenture виокремила чотири групи: тих, хто активно переосмислює роботу за допомогою ШІ (33%); тих, хто використовує його переважно для підвищення ефективності звичних завдань (40%); тих, хто здебільшого перевіряє та виправляє результати ШІ (16%); і тих, чия робота поки мало залежить від безпосереднього використання цієї технології (11%).

Ці групи мають різні потреби. Наприклад, працівники, які перевіряють результати ШІ, повідомляють про нижчий рівень відчуття безпеки та добробуту. Їхня робота може перетворюватися на постійний контроль автоматизованих результатів, а відповідальність за помилки — залишатися на людині.

Інша проблема — зростання інтенсивності роботи. ШІ може скорочувати час на окреме завдання, але водночас підвищувати очікування щодо обсягів і швидкості виконання. У результаті працівник витрачає менше часу на одну операцію, але отримує більше завдань загалом. Продуктивність зростає, а навантаження не обов’язково зменшується.

Приклад UPS показує, що поліпшення досвіду працівників може мати цілком вимірюваний результат. Компанія перебудувала процеси HR-підтримки, об’єднавши цифрові канали, ШІ-асистентів і можливість звернутися до фахівців, уповноважених розв’язувати проблеми. За даними, наведеними у звіті, задоволеність працівників роботою HR зросла з 40% до 98%, частка використання самообслуговування — з 55% до 80%, а час розв’язання звернень скоротився приблизно з двох з половиною днів до одного.

Що мають робити керівники

  • Вимірювати продуктивність разом із навантаженням, довірою, добробутом, можливостями розвитку та внутрішньою мобільністю.
  • Не варто оцінювати весь персонал за одним середнім показником: різні групи потребують різної підтримки.
  • Також важливо залучати людей до проєктування змін, а не обмежуватися повідомленням про вже ухвалені рішення.

4. Якість рішень стає важливішою за швидкість їх ухвалення

ШІ робить інформацію доступнішою, прискорює аналіз і допомагає знаходити закономірності у великих масивах даних. Проте доступ до рекомендації ще не означає, що організація здатна ухвалити правильне рішення.

Справжня перевага виникає тоді, коли компанія розуміє, які рішення визначають її результати, хто має право їх ухвалювати, на яких даних вони ґрунтуються та як організація навчається на їхніх наслідках.

Accenture описує цю модель через поняття історії рішень — decision history. Йдеться про фіксацію не тільки самого рішення, а й контексту: які дані були доступні, що рекомендував ШІ, чому людина погодилася з рекомендацією або відхилила її, які дії відбулися та до яких наслідків вони призвели.

З часом така інформація може стати унікальним організаційним активом. Конкуренти здатні придбати ті самі технології, але не можуть купити накопичений досвід конкретної компанії — її рішення, помилки, висновки та знання про клієнтів і процеси.

Рішення Mastercard ілюструє цю логіку. Компанія використовує ШІ для виявлення шахрайства, аналізуючи зв’язки між транзакціями, картками та торговельними точками. За даними, наведеними у звіті, вдосконалена технологія подвоїла рівень виявлення скомпрометованих карток і на 300% пришвидшила виявлення торговельних точок із підвищеним ризиком. Важливо, що кожен новий сигнал допомагає вдосконалювати наступні рішення.

Водночас автоматизація ухвалення рішень створює нову управлінську проблему: люди можуть формально залишатися в процесі, але фактично перестати критично оцінювати рекомендації системи. У дослідженні Гарвардської школи бізнесу, на яке посилається звіт, 80% учасників переглядали оцінки ризику, сформовані ШІ, але лише 46% аналізували пояснення цих оцінок. Ті, хто вивчав пояснення, частіше ставили рекомендації під сумнів.

Отже, присутність людини в контурі ухвалення рішення ще не гарантує належного контролю. Вона повинна мати повноваження, компетенції та реальну відповідальність за наслідки.

Що мають робити керівники

  • Спочатку визначити критично важливі для бізнесу рішення, а вже потім автоматизувати процеси навколо них.
  • Для кожного такого рішення потрібно встановити, де ШІ може радити, де — діяти самостійно в заданих межах, а де обов’язкове втручання людини.
  • Компаніям також варто фіксувати логіку ухвалення рішень і фактичні результати. Це дасть змогу перетворити окремий досвід на системне організаційне навчання.

5. Майбутнє лідерства — в умінні діяти за невизначеності

Якщо ШІ може за секунди надати інформацію, підготувати аналіз і запропонувати варіант дій, роль керівника змінюється. Його цінність дедалі менше залежить від того, скільки фактів він пам’ятає або наскільки швидко може сформулювати відповідь. Натомість важливішими стають здатність поставити правильне запитання, оцінити контекст, розпізнати обмеження рекомендацій і взяти відповідальність за рішення, коли даних недостатньо.

Accenture виокремлює чотири якості, потрібні керівникам у таких умовах: допитливість, сміливість, здатність до людського зв’язку та гнучкість мислення.

  • Допитливість допомагає не приймати рекомендації ШІ як остаточну істину, а перевіряти припущення й шукати докази.
  • Сміливість потрібна, щоб ухвалювати складні рішення, відмовлятися від застарілих підходів і брати відповідальність за наслідки.
  • Здатність до людського зв’язку дає змогу залучати людей до змін і підтримувати довіру, навіть коли керівник не може гарантувати певний результат.
  • Гнучкість мислення допомагає поєднувати швидкість із рефлексією, упевненість — зі скромністю, а технологічні рекомендації — із людським судженням.

Особливо важливою стає здатність створювати спільне розуміння змін. Керівник може визначити правильний напрям, але не досягти результату, якщо працівники не розуміють, навіщо потрібні зміни, як вони вплинуть на їхню роботу та яке місце вони матимуть у майбутній організації.

Тому лідерство в епоху ШІ охоплює управління технологіями, довірою, відповідальністю та колективною здатністю діяти за умов невизначеності.

Що мають робити керівники

  • Розвивати технологічну обізнаність разом з управлінським судженням.
  • Створювати команди, у яких прийнято ставити під сумнів рекомендації, обговорювати альтернативи та визнавати невизначеність.
  • Визначати межі автономності ШІ й залишати відповідальність за наслідки рішень за людьми.
  • Навчати керівників пояснювати свої рішення, вислуховувати заперечення та змінювати курс, коли з’являються нові докази.

Від автоматизації до організаційної переваги

П’ять трендів описують взаємопов’язані елементи однієї трансформації. Нова економіка праці вимагає переосмислити, як компанія використовує людські й технологічні ресурси. Для цього потрібне детальне розуміння роботи та нові підходи до розвитку талантів. Перебудова робочих процесів має враховувати досвід працівників, інакше зростання продуктивності може супроводжуватися виснаженням і втратою довіри. А щоб технології справді створювали конкурентну перевагу, організаціям потрібні якісні рішення та лідери, здатні відповідально діяти за невизначеності.

Для керівників це означає, що впровадження ШІ не можна залишати лише ІТ-підрозділу або розглядати як окрему програму скорочення витрат. Це питання операційної моделі, стратегії розвитку персоналу, корпоративного управління та відповідальності керівництва.

Почати можна з п’яти запитань:

  1. Яку бізнес-цінність ми прагнемо створити за допомогою ШІ? Не скільки годин заощадити, а які результати поліпшити — зростання, якість, сервіс, інновації чи стійкість.
  2. Куди ми спрямовуємо вивільнену спроможність? Чи маємо конкретний план її перерозподілу, чи вона просто перетворюється на додаткові завдання для тих самих людей?
  3. Які навички й види експертності стануть критично важливими? Чи створюємо ми можливості для їх набуття, особливо для працівників на початку кар’єри?
  4. Хто відповідає за рішення, які підтримує або виконує ШІ? Чи зрозумілі межі автономності системи, порядок перевірки рекомендацій і відповідальність за результат?
  5. Як ми дізнаємося, що зміни справді поліпшили роботу? Чи вимірюємо продуктивність разом із добробутом, довірою, якістю рішень і довгостроковою здатністю організації навчатися?

Компанії, які обмежаться автоматизацією, можуть отримати короткострокову економію. Організації, які перебудують роботу, навчаться розумно перерозподіляти ресурси й посилять людську експертизу, матимуть шанс створити перевагу, яку складніше скопіювати.

У світі, де конкуренти можуть придбати ті самі ШІ-моделі, вирішальним стає не доступ до технології, а здатність організації краще за інших перетворювати її можливості на цінність. І це завдання, яке не можна делегувати алгоритму.

Результати, наведені у звіті Accenture, ґрунтуються на поглиблених інтерв’ю з 45 топменеджерами та експертами з академічного середовища, які представляють 11 галузей і 12 географічних регіонів; інтерв’ю за участю 202 працівників і керівників із семи країн, проведених за модерації ШІ; глобальному опитуванні «Pulse of Change», у якому взяли участь 3000 працівників і 3000 керівників із 20 ринків; а також масштабній аналітиці ринку праці, що ґрунтується на власних даних компанії. Остання охоплює, зокрема, аналіз когнітивної складності роботи за понад 830 професіями та моделювання експертних компетенцій на основі більш ніж 1 мільйона оголошень про вакансії з платформи Lightcast.

Дослідження також спирається на значний досвід Accenture у співпраці з організаціями в усьому світі над трансформацією робочої сили та перепроєктуванням робочих процесів, а також на власний досвід компанії з упровадження ШІ в широкому спектрі функцій і бізнес-процесів.

Оцінити матеріал:
Будьте першим, хто оцінить