Війна, виробництво, логістика: виклики, можливості та тенденції

Автор: Юлія Ісаєнко

Із кінця квітня почали відновлювати роботу підприємства в звільнених регіонах України. Поновлення роботи бізнесу після деокупації, звичайно, ж залежить від багатьох факторів, таких як галузь діяльності, належність до критичної інфраструктури, ступінь руйнації потужностей, наявність ресурсів та персоналу, відновлення мережі збуту, попит споживачів, тощо.

Розглядаючи питання відновлення роботи підприємств, їх відбудови та майбутнього як окремих регіонів України так і нашої держави в цілому, виникає декілька питань:

• Чи кожне з підприємств, чиї потужності були переміщені та/або зруйновані, відновить свою роботу в звільнених регіонах?
• Які ризики бізнес повинен враховувати повертаючись додому після релокації?
• Якщо загрози будуть сталими (вірогідність повторного вторгнення, бомбардування) — які підходи до роботи, включно з сценаріями евакуації та релокації, мають бути тепер невід’ємною частиною управління підприємствами?
• І головне, які зміни чекають на підприємства, їх системи управління, структури та процеси?

Тенденції щодо відновлення роботи підприємств, і які власне зміни в їх роботі вже відбулись і будуть безперервно відбуватись, звичайно залежать від сфери їх діяльності. Так, наприклад, напрямки в роботі логістичних операторів були окреслені на панельній дискусії «Автомобільні вантажні перевезення в умовах війни», яку організувала міжнародна неурядова організація FIATA та ZAMMLER Group. Серед основних тенденцій:

• побудова та відкриття складських приміщень на Заході України (що означає відхід від значної концентрації розподільчих центрів у Києві та передмісті);
• не використання або значно менше використання портів України та держав Чорного моря (тенденція може зберігатись тривалий час після деокупаціі), що означає: шляхи контейнерних перевезень будуть проходити до портів Польщі, Румунії та Болгарії;
• подальше використання автомобільного та залізничного трафіку. Прискорена інтеграція Української залізниці з Європейською мережею та нагальна потреба в побудові логістичних хабів в Східній Європі.

Щодо виробництва. У тій чи іншій мірі ці тенденції будуть притаманні й виробничим підприємствам. Оскільки саме логістика стала одним із найвагоміших викликів для багатьох із них. Логістика, як напрямок діяльності, вийшла з військової справи. Саме логістика безпосередньо впливає на безперервність та результативність ведення як бойових дій, так і функціонування бізнесу. Розосередження запасів та потужностей значно допоможе зберегти сам бізнес та основні процеси. Тому, основним напрямком реорганізації підприємств в активний воєнний та післявоєнний період, можливо, буде їх децентралізація. При тому не тільки управлінська, але й фізична. Розгрупування виробничих ліній і розташування їх у різних регіонах, із монтажем або кастомізацією фінального продукту, ближче до західного кордону України. Так, це звичайно ж означає і більший відсоток перевезень, розосередженого складування, та й збільшення питомої ваги загальної логістики у виробництві будь-якого товару. Що, очікувано, може призвести до збільшення часу виготовлення фінального продукту і витрат в цілому. Разом із тим, в умовах війни, саме децентралізація означає й більшу гнучкість.

У довоєнний період підприємства розглядали гнучкість (Lean management) виключно з точки зору споживачів, як швидку адаптацію до їх постійно плинних вимог. Сьогодні, під час війни, крім потреб споживача, існує значно більше вимог і в учасників. Як і більше обмежень і ресурсних дефіцитів. І визначення й врахування потреб, загроз і, до речі, можливостей, що пропонує зовнішнє середовище в умовах війни, — це питання виживання та подальшого розвитку для будь-якого підприємства. Тому гнучкість (Lean) сьогодення — це швидка адаптація бізнесу до великої кількості, часто конфронтаційних один з одним, викликів. Власне, це швидка адаптація до умов війни, розірваних ланцюгів постачань, дефіциту працівників, зміни інформаційних систем, зруйнованих і знищених складів, офісів, заводів та серверів.

Гнучкість не може бути реалізована без децентралізації. І управлінської, і виробничої, і фінансової, і інформаційної. Не можна діяти швидко та адекватно до вимог, а бажано ще й проактивно, якщо підприємство має вертикаль управління та логістичну концентрацію складських і виробничих потужностей, та одну інформаційну систему, ще й прив’язану до 1С і до сервера. Бізнес, у принципі, має розробити сценарії швидкого реагування на існуючі або потенційні загрози, за прикладом: є високий рівень загрози, потужності розібрані та перевезені. Тоді у випадку руйнувань та наявної децентралізації підприємство втрачає одну виробничу лінію, що значно швидше дозволить відновити і відбудувати втрачені ланцюги.

У виробничому циклі, безпосередньо виробництво — це приблизно 10-15 % часу, що йде на виготовлення та постачання замовлення споживачеві. Решта — логістика. Чи сильно зміниться це співвідношення — час покаже. Але, на мою думку, все ж не значно, тому що більшість логістичних витрат виробничих підприємств мирної і вже попередньої епохи, в більшому ступеню пов’язані з рівнем організації виробництва, великою кількістю простоїв, незавершеної продукції, внутрішнього транспортування та виробничого транспорту, завищених обсягів і процесів складування та зберігання. Тобто процесів логістики, в тому числі і зайвих, на виробничих підприємствах було й так багато. Виникає унікальна можливість для підприємств реорганізувати власну роботу, розробити більш ефективну модель або моделі управління різними системами, включно з оцінкою ризиків, логістикою, виробництвом, інформацією та фінансами. А для, власне, логістичних операторів — це ще й можливість розширення продуктового портфелю та надання послуг із розробки та управління логістичними рішеннями (в тому числі — з внутрішньозаводської логістики) для підприємств іншого напрямку діяльності — в умовах війни, її загрози або в післявоєнний період.

Ілюстрація: stock.adobe.com

Про автора:

Юлія Ісаєнко, к.т.н., викладачка та консультантка в галузі управління виробництвом (Міжнародний Інститут Бізнесу), сертифікована тренерка REFA (Німеччина) (управління виробництвом), співвласниця консалтингової агенції «Бюро практичних рішень» WSO, сертифікована Yellow belt Lean Six Sigma.