Світло в кінці тунелю...

Коли організації складають плани розвитку, їм слід задатися питанням, чи допоможуть ці плани досягнути стабільного майбутнього та чи призведуть до процвітання? Це запитання надзвичайно важливо, особливо у світлі нового дослідження, проведеного Institute Of Directors (IOD). Дослідження виявило, що 69% респондентів на запитання "які фактори впливають на майбутнє вашої організації" відповіли, що вони занадто зайняті, щоб перейматися такими питаннями. Занадто зайняті, щоб думати про те, що чекає на них завтра. Отямтесь, невігласи, світло в кінці тунелю може виявитися вогнями багатотонного потягу, який мчить на вас із шаленою швидкістю!

Відповідно до результатів дослідження IOD, 30% респондентів відзначили, що вони відчувають нестачу "внутрішньої експертизи", а ще 31% звинуватили "нестачу ресурсів" у тому, що вони не можуть провести адекватний прогноз майбутнього. А отже перед сучасним бізнесом постає серйозний виклик — як можуть компанії сподіватися на виживання (а тим більше — процвітання) у майбутньому, якщо вони навіть не здогадуються, яким буде це майбутнє?

Можливо сучасні менеджери й справді більш заклопотані, ніж лідери минулого? Але що ж так займає їх? Переважна більшість менеджерів постійно переймаються проблемами рекрутингу. Вони стають заручниками короткозорості та "боротьби з пожежами". Настав час для акціонерів вимагати більшої звітності та відповідальності від бізнесу.

Здатність (а часто — просто бажання) прогнозувати майбутнє може стати ключовою компетенцією багатьох компаній. Бути "занадто зайнятими" для оцінки потенційних шляхів розвитку — це все-рівно, що безупинно, вдень та вночі, вести машину на найвищій швидкості тільки задля того, щоб накрутити якомога більше кілометрів. Якщо при цьому не перевіряти двигун та не доливати пального і мастила — ви в кращому випадку закінчите на узбіччі, спостерігаючи, як ваші конкуренти обходять вас. Тому немає жодних виправдань тим людям, які не думають про майбутнє.

Середній час перебування топ-менеджерів на своїх посадах в одній компанії постійно скорочується. Генеральні директори в одній компанії змінюються зі швидкістю пір року: кожного сезону — новий керівник. Але при цьому кожен із них у першу чергу намагається залишити свій слід у компанії. Таку поведінку дуже складно зрозуміти. Якщо вам дали високооплачувану роботу, поклали на ваші плечі велику відповідальність, то вочевидь від вас очікують, що ви керуватимете компанією інакше, ніж це робив ваш попередник, якого звільнили за орієнтацію на короткострокові результати. Але нові лідери рідко починають свою роботу із намагання посилити позицію компанії та забезпечити її виживання та процвітання і після їх звільнення. Натомість вони зосереджуються на короткострокових результатах, жертвуючи стабільністю та майбутнім компанії.

Проте, досягнути успіху можливо тільки переосмисливши власні пріоритети. Планування майбутнього не менш важливе, ніж планування наступного півріччя. Це стосується організацій всіх розмірів, сфер та напрямків діяльності. Бо якщо ви звернете увагу, що світло в кінці тунелю дійсно було вогнями потягу, тільки коли впритул наблизитесь до нього — тоді буде вже пізно.

За матеріалами "An Oncoming Train?", Emerald Management First.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак.