Глобальна торгівля: перезавантаження
 Майкл Спенс (Michael Spence) |
У чому причина стрімкого зростання?
Темпи зростання країни на рівні 7, 8, 9, 10 відсотків —ніколи раніше такого не було! І рушійним механізмом цього є глобальна економіка, яка забезпечує дві речі. По-перше, величезний ринок, ступень вашого проникнення на який зумовлюватиметься мірою, у якій вам вдасться обійти традиційні правила торгівлі. Це означає: якщо у вас є хоч якась конкурентна перевага, темпи вашого зростання залежатимуть від того, наскільки швидко ви в змозі інвестувати.
По-друге (і це, напевно, ще важливіше), глобальна економіка дає знання, технологію та ноу-хау. Все, що накопичувалося десятиліттями або навіть століттями, дуже швидко потрапляє до країн, що розвиваються. Отже, ці дві речі плюс трохи іноземних інвестицій (які є чимось на кшталт каналу передачі) дозволяє економікам країн зростати темпами, які просто не можуть бути повільнішими.
Таким чином, потік інформації, переміщення якої здійснюється не обов’язково мігрантами, а будь-якими людьми, які переміщуються між цими країнами, помножений на можливість миттєвого доступу до будь-яких цифрових даних, означає різке прискорення передачі знань та технологій. У підсумку це веде до прискорення примноження добробуту країн, що розвиваються.
Вимірювання цінності на глобальному ринку
Звідки походить, скажімо, iPad? Раніше все було зрозуміло. «Він походить з країни X», — сказали б ми. Втім, зараз така відповідь просто ввела б усіх в оману. Напівпровідники виробляються в трьох країнах, збірка робиться зовсім в іншій, а дисплеї продукуються деінде.
Звісно, розробка продукту, брендинг та інші речі, котрі складають добру половину цінності продукту до часу, коли він потрапляє до роздрібних мереж, здійснюються в країні, де розташована компанія. Насправді вкрай непросто розібрати ці ланцюги постачань на «кубики» та збагнути, де саме генерується додана вартість.
Коли я виходжу на вулицю та щось купую, виробник отримує те, що я заплатив, мінус витрати на розробку товару та його доставку мені. Я ж отримую набагато більшу цінність, ніж та, яку фактично оплатив (в економіці це подеколи називають «виграшем споживача»). Якщо частка такого «виграшу» у всіх транзакціях стабільна, жодних проблем не виникає. Але ж для певних типів товарів і послуг «виграш споживача» є неймовірно високим по відношенню до їхньої собівартості! А це означає: ціна цих продуктів дуже сильно занижена.
Наприклад, у країнах, що розвиваються, відбулося майже чудо. Десь 10-12 років тому ми говорили про «цифрову нерівність», що означало: ці країни не мали грошей ані на створення відповідної інфраструктури, ані на придбання комп’ютерів. І ось зараз можна побачити: майже кожний має ці маленькі пристрої, майже кожний має інтернет-доступ. Так сталося, що регулятори забули про регулювання компаній-постачальників мобільних технологій, тому приватний сектор дружно вийшов на «авансцену» та збудував мережі. А потім хтось кинув клич «вперед!» та прискорив цей процес. Зараз же, за дуже невеликі гроші все більше людей по всій планеті отримують доступ до цифрових технологій. Якщо ж подивитися, скільки заплатили такі країни, як Індія, Китай та Бразилія, скажімо, за те, щоб їхні школи отримали доступ до електронних бібліотек, та запитати: «А чи отримали ми свою частку винагороди за це?» відповідь буде однозначною: «ні».
Майбутнє ланцюгів постачань
Ми бачимо, що технологія стає капіталомісткою; причину слід шукати у цифрових проривах, як-от в технології 3D-принтеру, а в широку сенсі — в системах автоматизації, за рахунок яких було знижено кількість праці, потрібної для виробництва продукту. Серед найочевидніших ефектів цього — те, що ланцюг постачань починає орієнтуватися безпосередньо на ринок. Бо вчиняти інакше просто недоцільно з суто економічних міркувань.
І ще, треба сказати про те, що країни, що розвиваються, стають все впливовішими, особливо це стосується Китаю. Зараз ця країна виходить зі свого традиційного «амплуа» — глобального «збирального цеху» з дешевою робочою силою. Хоча цей процес і сповільнюється через наявність у Китаю масштабних та ефективних логістичних систем, з часом «збиральний цех» переміститься в якусь іншу країну.
Отже, підсумок: південь відіграє все вагомішу роль в епопеї під назвою «Глобальна торгівля». Якщо ж запитати, якою є найважливіша передумова успіху країн, що розвиваються, відповідь дає приклад Китаю. Потрібно перейти до категорії країн з середнім рівнем доходу — і при цьому підтримувати стабільно високі темпи зростання.
За матеріалами "The flow of value: An interview with Michael Spence", McKinsey & Company.