«Understanding Organizations... Finally!»: переосмислення еталонного дослідження організацій

Генрі Мінцберг (Henry Mintzberg) вже близько п’яти десятиліть залишається авторитетом у сфері вивчення організацій. Загалом, Мінцберг написав близько 20 книг. Якщо ви працюєте у сфері стратегічного менеджменту або займаєте місце поруч із кабінетом CEO, швидше за все, у вашій книжковій шафі з горіхового дерева стоїть принаймні одна з них. Або просто погугліть «Mintzberg» і «management» — отримаєте мільйони результатів.

Але по суті, як пояснює Мінцберг у вступі до своєї останньої книги «Understanding Organizations... Finally! Structuring in Sevens» («Розуміння організацій... Нарешті! Структурування в 7-ках»), він більше теоретик організацій, ніж теоретик менеджменту. Організації зачаровують його: «Як тільки я входжу в організацію, я відчуваю її культуру, стан, майже запах місця», — пояснює він.

Ця остання книга є чудово продуманим переосмисленням його еталонного дослідження організацій, опублікованого в 1983 році, «Structure in Fives», яке саме по собі було більш доступною і зведеною версією («312 сторінок більшого шрифту», як він зазначає) його книги 1979 року «The Structuring of Organizations: A Synthesis of the Research» («512 сторінок дрібним шрифтом»). Вона не намагається відійти від його фундаментального аналізу того, що він називає «дивними звірами», але простежує шляхи їхньої еволюції та переростання в нові форми.

Описуючи відмінності, що характеризують сучасні організації, він також відзначає деякі важливі та універсальні істини. Одна незмінно принципова: не існує єдиного способу керувати організацією чи структурувати її. Ви не можете керувати заводом так, як ви керуєте оркестром; ви не можете керувати закусочною так, як ви керуєте франшизою фаст-фуду. Більше того, всі ці спрощені організаційні схеми нічого не говорять про конкретні сили, що працюють всередині організації.

Що вдалося зробити Мінцбергу в цій останній книзі (231 сторінка дуже зручного для читання тексту з великою кількістю корисних діаграм), так це переосмислити те, як ми бачимо організації зараз. Він класифікує їх не для того, щоб стверджувати, що немає ніякого різноманіття — навпаки, він бачить нескінченне розмаїття, — а для того, щоб проілюструвати, як походження організації може впливати на те, як вона структурується, як нею керують, а іноді і як вона сама собі «підрізає крила».

Він зазначає, що деякі організації є настільки новаторськими («проєктні організації»), що вони функціонують в умовах «повсюдної невизначеності» і можуть відчувати себе «адхократією», нездатною просто переходити від однієї позиції до іншої. Приклади, які він наводить для кожного типу організацій, є влучними — хоча, можливо, не такими, як можна було б очікувати.

На цьому етапі своєї кар’єри Мінцбергу, безумовно, немає чого доводити. Його вміння пояснювати та аргументувати настільки добре розвинене, що він може додати до цього відчуття гри. У назві книги він зазначає, що «7» — це магічне число, таке ж корисне, як і будь-яке інше. Далі він описує сім основних чинників, що впливають на сучасні організації, які мають настільки глибокий сенс, ніби це нове Євангеліє.

Він розвінчує поширені «модні» слова, які надто легко сприймаються як належне, особливо в сучасному перенасиченому контентом світі. «Стратегічне планування — це оксюморон», — заявляє він, а потім вправно ілюструє чому. За гумором ховається справжня любов до дисципліни вивчення організацій, а також прагнення зазирнути «під капот», щоб не лише краще їх зрозуміти, але й дати їм змогу краще функціонувати.

Ця книга має бути на наших полицях не тому, що це черговий том про менеджмент та організації, а тому, що вона такою не є.

За матеріалами CEOWORLD magazine