Віртуоз підприємництва
 » Докладніше на Amazon |
Найцікавішими частинами книги є ті, де Бренсон розповідає про свій досвід — розмірковує над тим, чого його навчили успіхи та провали. Наприклад, у розділі «Big Dogfights» («Великі бійки») він дуже яскраво обмальовує підприємницький спосіб мислення, ділиться одкровеннями — як можна зменшити ризик, виходячи на ринки, котрі належать потужним гравцям (лише дві підказки: не бійтесь вступати в бійку з незграбними Голіафами (такими, як British Air) та не викидайте грошей на рекламу).
Бренсон виявляє непідробну щирість, коли аналізує причини своїх невдач. Так, в разі запуску Virgin Cola, він недооцінив наскільки важко подолати конкурентну перевагу марки Coca-Cola, а мережа Virgin Megastores не виправдала повною мірою очікувань, тому що він не передбачив потужного наступу нових медіа. Також засновник Virgin Group багато чого навчився, опиняючись в одному кроці від катастрофи. Прикладом цього можуть служити намагання Goldman Sachs вмовити Virgin купити портфель субстандартних іпотечних кредитів. Тоді Бренсон зробив для себе висновок, що «навмисне затягування справи» часто є мудрішим, ніж рішучість (або, можна сказати, імпульсивність) дій, — лідерський стиль, який прагнуть освоїти багато підприємців.
Якщо б хтось з ветеранів корпоративного світу спробував наслідувати лідерство а-ля Бренсон, то, ймовірно, в нього нічого б не вийшло. Невдовзі після старту будь-якого нового підприємства голова Virgin передає його комусь в управління. Отже, в силу необхідності пошук управлінців певного складу є для нього головним пріоритетом. Бренсон не хоче бачити в своїх компаніях адміністраторів. Йому потрібні люди підприємницького складу і при цьому краще «підковані» в менеджменті, ніж він. У Virgin головує свобода: немає обмежувального контролю, цілей щодо прибутків у короткостроковій перспективі — і взагалі немає жодних правил. («Найкраща зміна політики — це відміна політики», — так формулює Бренсон своє кредо.) Описуючи стосунки з підлеглими, автор зазначає: «Їх подеколи занадто багато, аби пам’ятати всіх; часто мені доводиться довго думати, щоб збагнути, хто ж управляє ким у якомусь проекті». А далі додає: «Навіть якби виявилося, що хтось керує мною, це немає жодного значення, якщо тільки виконується робота». Сильну корпоративну культуру Бренсон порівнює із кораловим рифом. «Їм обом потрібно чимало часу, щоб зрости, — пише він. — Як одне, так і друге являє собою крихке створіння, котре, якщо з ним не поводитися обережно, може дуже швидко відійти в небуття».
Багато хто знає Річарда Бренсона завдяки його епатажним трюкам (наприклад, якось він виїхав танком на Таймс-сквер та почав цілитися в білборд з рекламою Coca-Cola). Втім, у книзі також розкривається маловідома сторона особистості засновника Virgin — його прихильність ідеї соціального підприємництва. Так, Бренсон відкрив на Ямайці та у Південній Африці спеціальні центри, мета яких — надати підтримку тим, хто хоче заснувати власний бізнес і через створення робочих місць та виробництво потрібних громаді продуктів сприяти суспільному розвитку. Якщо ж взяти промислово розвинуті країни, то, як стверджує автор книги, лише у Великій Британії функціонує 70 тис. соціальних підприємств. Навіть якщо ця цифра і перебільшена, все одно вона вказує на глобальний тренд. Річард Бренсон зазначає, що великі корпорації (включаючи також його компанії) повинні бути на гребні хвилі та активно долучатися до поширення етики «хорошого бізнесу». І ще, він заявляє про створення «B Team», консорціуму, націленого на для пошуку альтернативних шляхів розвитку підприємництва, котрі дозволили б поєднати природне прагнення прибутковості із потребами суспільства та довкілля. Що ж, враховуючи неймовірну енергійність Бренсона, не виключено, що йому вдасться зробити і це.
За матеріалами strategy+business.
-
1 Ця книга ввійшла в перелік «Найкращі бізнес-книги 2015-го року» (категорія «Лідерство») за версією видання strategy+business.