Передумови успішного стратегування
Світ сповнений невизначеності — економічної, політичної та соціальної. У такому світі традиційні прогностичні моделі і лінійне мислення часто зазнають невдачі. Цей підрозділ пропонує своєрідні фреймворки мислення, що мають на меті спонукати читачів замислитися, як треба змінити їхні уявлення про доволі традиційні речі. Ми обговоримо принципи гнучкої методології, важливість сценарного планування, роль інтуїції та досвіду у формулюванні стратегії, а також необхідність стійкості й адаптивності в новій культурі мислення.
Що більше читач заглиблюватиметься у цей підрозділ, то більш багатовимірне розуміння невизначеності в бізнес-середовищі отримуватиме. Крім того, ми прагнемо спростувати загальноприйняту думку, яка пов’язує невизначеність виключно з ризиком, пропонуючи, щоб вона також представляла можливості для інновацій і конкурентних переваг. По суті, стратегування в умовах невизначеності — це зміна парадигми мислення. Йдеться про перехід від страху перед невідомим до прийняття потенціалу, який воно таїть. Ми сподіваємося, що до кінця цього розділу читачі будуть краще підготовлені не лише до виживання, але й до процвітання в умовах невизначеності. Головне — налаштувати в своєму мисленні відповідні способи сприйняття реальності та реакції на цю реальність, яка має генерувати адекватні способи виконати управлінські завдання в умовах невизначеності. Чому це потрібно зробити? Річ у тім, що головна мета цієї книжки — донести до читача беззаперечну ефективність використання Strategic Intelligence, тобто методології ухвалення бізнес-рішення на базі використання даних. Але автори розуміють первинність загального розуміння процесів мислення, які допомагають побудувати адекватну модель для прийняття успішного управлінського рішення.
Подальший виклад базується на роботі Роберта Макліна та Чарльза Конна1, які якраз пропонують цей фреймворк шляхів практичного мислення. Він складається з шести рекомендацій, які органічно перетікають до алгоритмів ухвалення рішень на основі аналізу даних. Це:
- постійна зацікавленість проблемою загалом та кожним окремим її аспектом;
- прийняття недосконалості з високою толерантністю до неоднозначності;
- погляд на світ «очима бабки», щоб бачити все з різних точок зору;
- залучення до ситуаційної поведінки та постійне експериментування;
- використання колективного інтелекту, оскільки найрозумніших людей може не бути у вашій команді;
- демонстрація через вербальні і невербальні канали для формування розуміння того, що наратив веде до дії.
Далі ми дамо коротке пояснення до кожної рекомендації.
Постійна зацікавленість проблемою загалом та кожним окремим її аспектом
Кожен дорослий пам’ятає, що для зовсім маленьких дітей усе нове і дуже невизначене. Але маленькі діти легко вирушають у подорож за відкриттями з рішучістю дізнатися і спробувати різні речі. Коли ви стикаєтеся з радикальною невизначеністю, згадайте чотирирічну дитину в собі. Невпинно запитуйте себе: «Чому це так?». На жаль, десь між дошкільним закладом і залом засідань ми, зазвичай, перестаємо запитувати. Наш мозок створює сенси для величезної кількості точок даних, нав’язуючи шаблони, які працювали для нас у минулому. Проста техніка, яку варто застосувати на початку розв’язання проблеми, полягає в тому, щоб зробити паузу і запитати, чому умови або припущення є такими, якими є, доки ви не дійдете до кореня проблеми.
У цьому сенсі дуже привабливим виглядає метод «П’ять чому» від Toyota. Природні людські упередження в ухваленні рішень, включно з підтвердженням, доступністю і прив’язкою, часто змушують нас закривати діапазон рішень занадто рано. Кращі і креативніші рішення приходять із цікавості до ширшого діапазону потенційних відповідей. Треба навчитись ставити собі очевидно прості і дуже важливі запитання: Чому це рішення краще? Чому не те? І зрозуміти врешті-решт, що цікавість — це рушій творчості і прогресу!
Прийняття недосконалості з високою толерантністю до неоднозначності
Реальність така, що найкраще розв’язання проблеми передбачає багато спроб і помилок. Це більше схоже на очевидну випадковість регбі, ніж на точність лінійного програмування. Ми формулюємо гіпотези і занурюємося вдані, а потім повертаємося на поверхню, щоб уточнити або відкинути наше початкове припущення відповіді. Насамперед цей процес вимагає прийняття недосконалості, готовності терпіти двозначність та інтуїції гравця щодо ймовірностей.
Реальний світ дуже невизначений. Реальність розгортається як складний результат випадкових подій і людських реакцій. Вплив COVID-19 є лише одним із прикладів: ми маємо справу з наслідками хвороби для здоров’я та економіки і їхньою складною взаємодією без попереднього знання. Щоб ухвалювати зважені рішення, ми повинні бути впевнені в оцінці ймовірностей, навіть якщо ці оцінки неідеальні. На жаль, є багато доказів того, що люди погано вміють інтуїтивно розуміти ймовірності і статистику. Припущення, зроблені на основі інстинкту, можуть бути помилковими. Ось чому важливо визнати те, що наші знання завжди піддаються змінам і, можливо, потребуватимуть коригування на основі нових доказів. Це зазвичай має назву «епістемічної смиренності». Іншими словами, під час ухвалення рішень треба мати епістемічну смиренність, стикаючись з невизначеними ситуаціями.
Щоб прийняти недосконалість з епістемічною смиренністю, треба почати з важливих рішень, які передбачають упевненість. Ви можете зробити це найкраще, ставлячи запитання на зразок: «У що ми маємо вірити, щоб це було правдою?». Це виводить на поверхню неявні припущення стосовно ймовірностей і полегшує оцінку альтернатив. Коли невизначеність висока, треба подивитися, чи можна зробити невеликі кроки або отримати інформацію за розумну ціну, щоб перейти до набору рішень. Досконалих знань не вистачає, особливо для складних ділових і суспільних проблем, тому треба робити припущення і малі практичні кроки для прояснення ситуації, а не продовжувати глибокі міркування в очікуванні прояснення, яке уможливить остаточний практичний крок. Прийняття недосконалості може привести до ефективнішого розв’язання проблем. Це практично необхідно в ситуаціях високої невизначеності, наприклад, на початку процесу розв’язання проблеми або під час надзвичайної ситуації.
Погляд на світ «очима бабки» (dragon-fly), щоб бачити все з різних точок зору
Око бабки складається з тисяч лінз і фоторецепторів, чутливих до різних довжин хвиль світла. Ми точно не знаємо, як їхній мозок обробляє всю візуальну інформацію, адже вони бачать кілька перспектив, недоступних людям. Ідея ока бабки (dragon-fly eye), що охоплює 360 градусів сприйняття, є атрибутом «суперпрогнозистів» — людей, які найкраще вміють прогнозувати події, часто без досвіду в галузі. Цей підхід треба сприймати як розширення погляду на проблему або розгляд її з різних кутів. Мета в тому, щоб вийти за межі звичайних шаблонів, які наш мозок легко розпізнає.
Розширюючи перспективу, ми можемо помітити небезпеки або шанси, які не відразу очевидні. Однак важливо пам’ятати, що особи, які приймають рішення, іноді повинні зменшити горизонт свого бачення та запропонувати більш традиційне рішення в умовах обмеженого часу і ресурсів.
Залучення до ситуаційної поведінки та постійне експериментування
Компанії під час розвитку на існуючих ринках та виходу на нові постійно стикаються з каверзними проблемами, пов’язаними з невизначеністю та складністю. Успіх на нових ринках вимагає експериментальних підходів. Кожен крок створює знання, навички і ресурси. Цей ітеративний процес формує «сходи» до досягнення цілей або відмови від них.
З цього погляду дуже привабливим є «мислення невгамовного експериментатора». Згідно з цим підходом компанія «завантажується» для руху в нових, невизначених сегментах, отримуючи інформацію та впевненість з технологією «швидкого провалу»2, яку використовують стартапи. Ось головний перелік подальших рекомендацій:
- швидко домагайтеся підтвердження або відхилення продукту через бета-тестування та випробування;
- розглядайте обмежені зовнішні дані як можливість, а не як перешкоду;
- створюйте унікальні ідеї за допомогою власних даних за допомогою експериментів;
- якщо пряме експериментування є складним або неетичним, використовуйте наявні «природні експерименти» з результатами різних політик у подібних умовах.
Використання колективного інтелекту, оскільки найрозумніших людей може не бути у вашій команді
Іншими словами, це краудсорсинг — метод вирішення проблем і виробництва, який передбачає залучення внесків від великої групи людей, особливо від онлайн-спільноти, а не від традиційних співробітників або постачальників. Цей підхід використовує колективний інтелект і навички натовпу для виконання завдань, збору інформації або генерування ідей. Це своєрідна форма партисипативної онлайн-активності, коли компанія пропонує групі осіб добровільно виконати завдання.
Краудсорсинг має низку переваг:
- широкий спектр навичок і точок зору;
- часто вища, ніж у традиційних методах, рентабельність;
- прискорене розв’язання проблем і генерація ідей;
- заохочення нестандартного мислення та рішення, що робить процес більш інноваційним;
- можливість легко розширити масштабні проекти;
- більше залучення громадськості чи клієнтів та інвестицій.
Але існують і ризики, серед яких:
- різноманітність навичок учасників може вплинути на якість результатів;
- надмірно активна участь може призвести до перевантаження інформацією й ускладнити аналіз;
- виникають виклики захисту та управління правами інтелектуальної власності;
- учасники можуть не мати лояльності чи почуття відповідальності;
- виникають ризики розкриття конфіденційних даних великій групі;
- можливість експлуатації доплачуваної або недостатньо оплачуваної праці, що є етичною проблемою.
Демонстрація через вербальні й невербальні канали для формування розуміння того, що наратив веде до дії
Наратив відіграє вирішальну роль у прийнятті колективних рішень у бізнес-контексті, формуючи спосіб представлення і розуміння інформації.
Добре продуманий наратив може сформулювати бізнес-проблему так, щоб підкреслити її важливість і терміновість. Це створює основу для колективного ухвалення рішень, встановлюючи спільне розуміння того, що потрібно вирішити.
Бізнес-рішення часто пов’язані зі складними даними та аналізом. Розповідь може спростити цю складність, вплітаючи факти в історію, яка краще запам’ятовується і зрозуміла, допомагаючи зацікавленим сторонам ефективно засвоювати і розглядати інформацію. Історії задіюють як емоційні, так і раціональні здібності. Роблячи це, вони можуть підвищити залученість та участь зацікавлених сторін у процесі ухвалення рішень, забезпечуючи їм ширшу підтримку. Хороші наративи діють як спільна мова, яка може об’єднати відділи і сфери знань. Ця спільність може допомогти гарантувати, що різні точки зору будуть почуті та інтегровані в процес прийняття рішень.
Наративи, які висвітлюють людський бік бізнес-проблем, можуть сприяти емпатії серед членів команди, дозволяючи їм бачити вплив рішень з різних точок зору. Це здатне привести до більш етичного й інклюзивного ухвалення рішень. Хороші історії не тільки інформують, а й надихають і спонукають до дії. Створюючи такий наратив, лідери можуть мобілізувати колектив для ухвалення і реалізації рішень.
* * *
Наприкінці викладу передумов ефективного бізнес-стратегування важливо підкреслити, що всі перелічені міркування і рекомендації є наслідком використання баєсівської парадигми, яка, по суті, забезпечує послідовний метод інтеграції попередніх знань і нової інформації. Застосування баєсівської методології особливо цінне у ситуаціях, коли послідовний і адаптивний процес оновлення переконань у світлі нових даних має вирішальне значення. Це особливо важливо саме в умовах радикальної невизначеності, яку ми зараз розглядаємо. Баєсівська парадигма не тільки впливає на наукові методології, але й покращує процес ухвалення рішень у бізнесі і в повсякденному контексті, гарантуючи, що рішення залишаються максимально обґрунтованими та актуальними.Баєсівський підхід пропонує імовірнісну основу для включення і попередніх знань, і нових даних для полегшення динамічного й заснованого на фактичних даних ухвалення бізнес-рішень. Це передбачає оновлення ймовірностей результатів або гіпотез у світлі нових доказів і постійне вдосконалення цих переконань у міру надходження додаткової інформації. Цей ітеративний процес допомагає компаніям орієнтуватися в умовах невизначеності і приймати обґрунтовані рішення, які можуть адаптуватися до мінливих ринкових умов та внутрішніх даних. Об’єднуючи і якісні, і кількісні дані, баєсівський підхід дає змогу тонше аналізувати ризики та можливості, що врешті-решт веде до більш надійних бізнес-стратегій і процесів ухвалення рішень.