Жив колись один гуру, мудра і свята людина. Він завжди збирав своїх учнів під пальмою на березі океану. На березі це була єдина пальма. Щовечора він приходив сюди і учив людей, які хотіли його слухати. Він учив їх, як потрібно жити в цьому світі, як потрібно приймати перешкоди й лиха, як потрібно приймати радості і смуток, і що людина повинна робити при цьому.
Якось одного чудового дня один з учнів задер догори голову і побачив, що на вершині цієї пальми міститься величезний камінь. Його це дуже здивувало і зацікавило.
Він захотів довідатися, хто міг здертися на самий верх і помістити туди цей величезний камінь, і запитав у свого гуру:
— Учитель! Чому на цій пальмі камінь?
Коли він задав це питання, гуру заплакав. Сльози струмками потекли в нього з очей. Потім він сказав:
— Цей камінь і ця пальма змінили моє життя.
І він став розповідати:
“Коли я був юнаком, то, як і будь-який юнак, я був честолюбним. Я думав про те, чого я досягну у своєму житті, яких великих звершень. При цьому честолюбство завжди супроводжується заздрістю. Я заздрив іншим, хто чогось досяг у своєму житті. Я заздрив усьому, що було навколо мене. Всім, хто ріс разом із мною й намагався чогось досягти. Я збирав у серце чорну заздрість. У той час на цьому березі був цілий ліс пальмових дерев; я часто приходив сюди. І тоді я побачив цю пальму, що у той час була зовсім юною, як я. Пальма дуже стрімко росла вгору, і щодня я, приходячи на берег, бачив, як вона розправляє свої груди, свої плечі. І одного разу я подумав: Чого це вона росте? Що вона собі надумала?
Я вирішив зашкодити їй. Я знайшов величезний камінь і поклав його зверху, щоб вона більше не росла, щоб вона не вдавала з себе бозна-що.
Ішли роки. Я виїхав у місто. У місті я зустрівся з багатьма людьми. У місті я зустрівся з багатьма нещастями. У місті я намагався всім довести, що я найрозумніший, найкращий, найкрасивіший. Ніхто в це не вірив. Мене били з усіх сторін, я давав здачі. Побитий, через багато років, я повернувся у своє село. Побитий, але так і не ставши мудрішим.
Коли я повернувся у своє село, я прийшов на берег океану і не побачив жодної пальми. Я повернувся в село й запитав, що трапилося. Люди розповіли мені, що кілька років тому налетів дуже потужний буревій, що зруйнував всі будинки і вирвав із коренем всі пальми. І потім всі вони, перебиваючи один одного, стали говорити мені, що лише одна пальма уціліла. Лише одна пальма, у якої виявилися дуже глибокі коріння, залишилася на цьому березі, а всі інші були викорчувані буревієм. Пальма, на яку хтось зверху поклав великий камінь.
Я побіг до цієї пальми. І побачив ту саму пальму, якій я колись позаздрив, і якій я хотів зашкодити, поклавши на неї зверху величезний камінь. Ця пальма виросла дуже високою, і нагорі в неї лежав той величезний камінь. Я встав під цією пальмою, і в цей момент я почув її голос. Під шелест свого листя вона сказала:
— Спасибі тобі велике! Коли ти клав на мене цей камінь, я думала: “Навіщо він робить це? Чому він так ненавидить мене?”. Але потім я зрозуміла, що завдяки цьому каменю я змогла відростити глибокі коріння. Я зрозуміла, що він був найбільшим благословенням у моєму житті. Дякую тобі за камінь, який ти поклав на мене!”.
Учитель перестав плакати і сказав:
— Можливо, мені здалося, що вона говорила зі мною, але в той момент я чітко усередині себе почув ці слова. Камінь цей змінив все моє життя”.
Ми не повинні боятися перешкод. Ми з вами не повинні боятися лих і нещасть. У той момент, коли прийдуть лиха, людина повинна згадати, що для нього це привід пустити більш глибокі коріння!
Ілюстрація: Depositphotos.com
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців