Керівникам щодня доводиться ухвалювати рішення, спираючись на власне відчуття ситуації та інтуїцію. У невизначеному середовищі це не свідчить про брак ґрунтовності чи професіоналізму. Навпаки, нерідко саме такий підхід є найрозумнішим. Чому ж тоді так багато керівників не наважуються відкрито визнавати, що користуються інтуїцією?
У більшості сучасних навчальних програм із менеджменту, лідерства та фінансів майбутніх управлінців навчають, що раціональне прийняття рішень передбачає вибір альтернативи з найвищою очікуваною корисністю. Для цього необхідно передбачити всі можливі наслідки кожного потенційного варіанта. Відповідно до традиційного підходу, ефективний керівник має знайти всі релевантні альтернативи, ретельно проаналізувати можливі наслідки, оцінити цінність (корисність) кожного результату з урахуванням його ймовірності та розрахувати, який варіант забезпечує максимальну очікувану корисність.
Принцип «що більше, то краще» фактично став загальноприйнятою догмою: вважається, що більший обсяг даних, більше інформації та глибший аналіз автоматично підвищують якість управлінських рішень.
Максимізація очікуваної корисності може бути ефективним орієнтиром у стабільних і чітко визначених ситуаціях, коли перелік можливих результатів можна відносно точно спрогнозувати. Проте сучасні керівники працюють у світі, якому дедалі більше притаманні мінливість, невизначеність, складність і неоднозначність (VUCA). За таких умов рекомендації зібрати всю доступну інформацію, розглянути всі альтернативи та передбачити кожен можливий наслідок разом із його ймовірністю втрачають практичну цінність.
Ухвалюючи бізнес-рішення — кого найняти на роботу, коли розірвати контракт або чи варто придбати іншу компанію, — керівники часто не можуть передбачити всіх можливих наслідків. Тому вони використовують набір інструментів, відомих як евристики.
Евристика — це, по суті, практичне правило, простий спосіб ухвалення рішення без спроб проаналізувати кожну можливу альтернативу та її наслідки.
Парадоксально, але бізнес-школи рідко навчають студентів застосовувати ці потужні інструменти для ухвалення обґрунтованих рішень. Якщо про евристики взагалі згадують, їх зазвичай представляють як підходи, яких варто уникати на користь складніших стратегій прийняття рішень. Однак в умовах невизначеності саме евристики нерідко виявляються найкращим доступним рішенням.
Адаптивний набір інструментів для роботи з невизначеністю
Після десятиліть панування переконання, що всі ризики можна передбачити, кількісно оцінити й контролювати, у корпоративному та державному управлінні знову починають визнавати реальність невизначеності.
У своїй книжці «Smart Management: How Simple Heuristics Help Leaders Make Good Decisions in an Uncertain World» Герд Ґіґеренцер (Gerd Gigerenzer) разом зі співавторами Йохеном Ребом (Jochen Reb) і Шенхуа Луаном (Shenghua Luan) приділяє належну увагу проблемі невизначеності та розглядає евристики як повноцінний інструмент управління.
Нижче наведено п’ять прикладів таких інструментів.
1. Правило 1/N
Простим прикладом евристики є правило 1/N, яке свого часу застосовував лауреат Нобелівської премії Гаррі Марковіц (Harry Markowitz).
У 1990 році він отримав премію Шведського центрального банку з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля за розроблення сучасної портфельної теорії — математичного підходу до вибору інвестицій, що передбачає балансування ризику й очікуваної дохідності.
Здавалося б, ухвалюючи рішення щодо власних пенсійних заощаджень, Марковіц мав би скористатися розробленою ним моделлю. Проте він обрав інший підхід — просту евристику 1/N.
Позначення N означає кількість активів або доступних альтернатив. Якщо їх дві, кошти розподіляють порівну — по 50%. Якщо три — кожній відводять по третині. Усе надзвичайно просто.
Перевага цього правила полягає в тому, що для його застосування не потрібні дані. Натомість оптимізаційний метод, завдяки якому Марковіц здобув світове визнання, потребує величезного обсягу достовірної інформації, необхідної для точного оцінювання параметрів моделі.
Сьогодні багато інвестиційних фондів, які використовують підходи, близькі до правила 1/N, зокрема біржові інвестиційні фонди (ETF), у багатьох ситуаціях демонструють кращі результати, ніж методи оптимізації.
2. Принцип задовільного вибору (satisficing)
Ще одна корисна евристика для ситуацій невизначеності — satisficing, поняття, запроваджене Гербертом Саймоном (Herbert Simon).
Цей принцип передбачає пошук достатньо хорошого рішення тоді, коли знайти найкраще неможливо або надто складно.
Його можна застосовувати, наприклад, під час добору персоналу, укладання угод або вибору постачальників. Ідеться про те, щоб припинити пошук після виявлення кандидата чи рішення, які відповідають установленим вимогам, замість того щоб нескінченно шукати ідеальний варіант.
Якби люди не застосовували цей принцип, наприклад, під час пошуку супутника життя, то могли б так і не зустріти потрібну людину за життя.
3. Правило 15%
Прикладом компанії, яка використовує кілька евристик як складову корпоративної культури, є 3M. Ці підходи, схоже, відіграють важливу роль у її успіху.
Компанію було засновано 1902 року під назвою Minnesota Mining and Manufacturing Company. Відтоді 3M зберігає високі показники успішної інноваційної діяльності. Її асортимент налічує понад 60 000 продуктів, серед яких відомі в усьому світі бренди Scotch Tape, Post-it Notes і Scotch-Brite.
Однією з корпоративних евристик компанії є правило 15%. Приблизно з 1948 року воно дозволяло науковцям та інженерам 3M витрачати близько 15% робочого часу на реалізацію власних ідей і пошук розв’язань різноманітних проблем без вимоги обов’язково досягти конкретного результату.
У світі з обчислюваними ризиками та передбачуваними результатами компанія могла б заощаджувати час і кошти, дозволяючи займатися такими експериментами лише окремим найкреативнішим працівникам.
Проте насправді 3M працює в середовищі, де ніхто не може заздалегідь передбачити, хто саме запропонує наступну проривну ідею.
Багато найцінніших патентів компанії, зокрема винахід самоклейних папірців Post-it, з’явилися завдяки використанню 15% робочого часу для власних проєктів.
Згодом це правило перейняли й інші інноваційні компанії, зокрема Hewlett-Packard і Google.
4. Наслідування успішних рішень
«Наслідуй успішних» — ще одна ефективна евристика, використання якої люди значно менш охоче визнають.
Надто часто інновації сприймають як результат раптового геніального осяяння. Проте на практиці все відбувається інакше. Інновації нерідко виникають завдяки копіюванню вже наявних і дієвих рішень із подальшим додаванням одного нового елемента.
Наприклад, компанія Apple, як і багато інших підприємств, значною мірою надихалася принципами дизайну Дітера Рамса (Dieter Rams), який упродовж тривалого часу очолював дизайн-напрям німецької компанії Braun, виробника споживчих товарів.
Під час розроблення дизайну плеєра iPod компанія Apple застосувала цю евристику, значною мірою наслідуючи конструктивні рішення транзисторного радіоприймача Braun T3.
Facebook також запозичила алгоритми, які стали основою всієї її бізнес-моделі.
5. Наймайте тих, хто мислить інакше
У власній організації — Інституті розвитку людини імені Макса Планка (Max Planck Institute for Human Development), яким Герд Ґіґеренцер керував багато років, — він застосовував ще одну просту евристику, покликану запобігти замкненню в межах власних переконань.
Ідеться про правило обов’язкового наймання щонайменше одного працівника, який дотримується альтернативних поглядів і не боїться заперечувати загальноприйняті позиції. Така людина, не піддаючись впливу авторитетів чи групового тиску, ставить критичні запитання — коректно, але наполегливо. Керівник має бути готовим до критики й альтернативних поглядів, адже саме вони допомагають розвивати інновації та запобігати застою в організації.
Використання евристик: чому не варто цього соромитися
Керівники регулярно використовують евристики, проте через помилкове ототожнення цих інструментів із когнітивними упередженнями та помилками здебільшого неохоче визнають це.
Така стриманість зазвичай менш характерна для сімейного бізнесу та підприємницьких компаній, де інтуїтивні рішення сприймають прихильніше. Натомість у великих корпораціях і державних установах вона виражена сильніше, оскільки там домінує ідеологія оптимізації.
У результаті керівники замість того, щоб відкрито відстоювати рішення, ухвалені за допомогою евристик, нерідко намагаються приховати справжній процес прийняття рішень. Для цього вони створюють видимість того, що рішення стало результатом вичерпного кількісного аналізу.
Розгляньмо типову ситуацію. Після тривалих обговорень керівник не бачить очевидно найкращого варіанта й зрештою ухвалює рішення, спираючись на власне інтуїтивне відчуття. Однак, побоюючись брати на себе відповідальність за такий вибір, він залучає дорогу консалтингову компанію, щоб та обґрунтувала вже ухвалене рішення за допомогою переконливих цифр, аналітичних розрахунків і презентацій.
Наскільки поширена така практика у великих корпораціях?
Коли Ґіґеренцер запитав керівника однієї з найбільших консалтингових компаній світу, яка частка проєктів цієї фірми передбачає обґрунтування рішень, що вже були ухвалені, той відповів на умовах анонімності, що йдеться про понад 50% проєктів.
Автори книги «Smart Management» переконані: настав час переглянути уявлення про евристики в менеджменті та бізнесі. Їх варто сприймати не як прояв упередженого мислення, а як розумні інструменти прийняття рішень.
Можна лише уявити, скільки коштів, часу та зусиль вдалося б заощадити, якби організації серйозно поставилися до евристик і досліджували, за яких обставин та чому вони працюють. Тоді керівникам не довелося б приховувати, що вони регулярно використовують такі підходи. Навпаки, вони могли б упевнено ухвалювати компетентні рішення навіть у світі, сповненому невизначеності.
Три запитання перед ухваленням рішення
Щоб застосовувати цей підхід на практиці, керівникам варто поставити собі три запитання перед тим, як ухвалити важливе рішення:
- Чи можна достовірно оцінити майбутні результати?
- Чи маємо ми достатньо обґрунтовані дані про ймовірності можливих подій?
- Чи можна вважати історичні дані надійним орієнтиром для прогнозування майбутнього?
Якщо відповідь хоча б на одне з цих запитань негативна, не варто боятися довіряти власній інтуїції.
У таких ситуаціях доцільно відмовитися від надмірної зосередженості на оптимізації та натомість використовувати розумні евристики — прості, адаптивні інструменти, які допомагають ухвалювати ефективні рішення в умовах невизначеності.
За матеріалами I by IMD