Як змінилася мотивація співробітників у XXI столітті
Представники бізнесу звикли говорити, що вони працюють у надзвичайно мінливому середовищі, і для того, щоб досягнути успіху їм потрібно бути надзвичайно гнучкими. Іноді в мене складаєтсья враження, що окремі особистості "ловлять кайф" від обсмоктування того, у наскільки складному середовищі їм доводиться працювати і наскільки "гнучкими" бути. Але, якщо звернути увагу на реальний стан справ у такій сфері, як, скажімо, мотивація, то у більшості випадків ми бачимо, що ні про яку "гнучкість" чи "здатність пристосовуватися" не може бути навіть мови.
Кожна людина, яка проводить 8 годин на роботі, повинна мати для цього серйозну мотивацію. Втім, ця мотивація може бути різною. Наприклад, грошова мотивація, яка вже стереотипно вважається чи не єдиною, насправді є найслабшою. Журнал
Ефективність менеджменту тісно пов’язана з чинником мотивації, яка для кожного з нас є багаторівневою, але залежить від кінцевої мети нашого життя - щастя, і того що ми вкладаємо в це поняття. Але, як може показати відеозапис презентації відомого психолога Ненсі Еткофф (
Ваші найкращі менеджери з продажів володіють обширними знаннями про те, як правильно комунікувати і мотивувати людей. І цілком можливо, що правильне використання цих знань могло б перевести компанію на новий рівень. Але в реальності вони дуже рідко мають можливість поділитися своїми знаннями з вищим керівництвом. Кліф Річард (
Неймовірно цікавими результатами дослідження в Україні нещодавно поділилася міжнародна компанія Hudson, яка вважається провідним експертом із питань підбору ключового персоналу середньої та вищої ланки. Хоча, якщо задуматися, висновки дослідження виглядають цілком логічними. Виявляється, твердження про те, що під час кризи співробітники стають більш лояльними до роботодавця - хибне.
Піввіку тому соціолог Річард Тітмусс (Richard Titmus) помітив: якщо почати платити за здачу крові, кількість донорів зменшиться. Економісти поставилися до спостережень ученого з недовірою й обвинуватили його в голослівності. Однак нові дані змусили їх кардинально переглянути свої погляди на стимули. Зокрема, стало ясно, що "ефект Тітмусса" проявляється доволі часто, у тому числі й у бізнесі.
Зараз я проводжу дослідження впливу програм МВА на успіхи випускників бізнес-шкіл, і тому перетинаюся як з представниками українських бізнес-шкіл, так і з випускниками національних та іноземних програм МВА. І одна зустріч мене вразила.
Можливо, одним із методів боротьби с кризою є така собі інформаційна дієта - повна відмова від сприйняття негативної інформації і стимулювання будь-яких позитивних новин.
Дивовижно, як часто жадібність не дає змоги бізнесу отримувати додаткові прибутки. Адже якщо власник сам вірить в те, що його продукт вартий своєї ціни (або, що набагато краще – має для споживача вищу цінність, ніж встановлена на нього вартість) – тоді єдина причина, через яку потенційний клієнт ще не несе йому гроші – його необізнаність. Споживач сам не знає, що втрачає. Але варто лише йому показати це (дати безкоштовно або за якусь смішну ціну) – як потенційний клієнт перетвориться у реального і стане лояльним споживачем на довгі роки.
Як систематизувати особисте навчання? Особливо у наш неспокійний час, коли потік щоденних рутинних завдань майже не залишає часу для цього?