Вы покупаете еду навынос, чтобы вместе с семьей позже съесть все эти бургеры, картошку фри и снеки дома. Аромат еды просто опьяняет. И вы не можете сдержаться и съедаете кусочек. А когда подходите к дому, обнаруживаете, что пакетик с картофелем фри пуст...
Читати даліДжек О'Кіфф (Jack O'Kieffe), який заснував у 1935-му році разом з Лео Бернеттом (Leo Burnett) легендарне рекламне агентство Leo Burnett Company, Inc., придумав шість принципів, котрі згодом Бернетт став використовувати для стимулювання творчих людей, що його оточували...
Читати далі
Компанії витрачають величезну кількість енергії, а іноді й чималі кошти на розвиток мотивації персоналу. Але серед людей, які легко надихаються роботою і в стані "ейфорії" здатні демонструвати небачені показники ефективності, завжди трапляються ті, для яких, схоже, не існує поняття "стимул" та "мотивація". Їх ніщо не надихає, а необхідність виконати ту чи іншу роботу викликає лише відразу.
Керівники завжди задавалися питанням, як створити ідеальне робоче середовище, яке надихатиме співробітників і мотивуватиме їх на досягнення високих результатів. Необхідність стимулювання стала ще актуальнішою в період рецесії, коли масові скорочення та "затягування поясів" знизили мотивацію персоналу до критичного рівня.
Кожна людина має свою власну мотивацію, а частіше - комбінацію двох типів мотивації, переконаний Джаред Александров (Jarred Alexandrov), один з авторів блога Untemplater. Один із цих типів він називає "мотивацією виживання" а інший - "емоційною мотивацією".
Мотивація співробітників - це той виклик, який неминуче постає перед компаніями в часи кризи. Меліса Данн (Melissa Dunn) на сторінках журналу Australian Anthill переконана, що й тут на допомогу може прийти звичайне вміння залишатися людьми у будь-якій ситуації. Вона розповідає про шість аспектів, які допомагають працівникам відчути, що керівництву не "начхати" на них, а навпаки - їхня діяльність у компанії цінується і до них ставляться з повагою. Адже, зрештою, як люди почуватимуться, так вони й поводитимуться.
Представники бізнесу звикли говорити, що вони працюють у надзвичайно мінливому середовищі, і для того, щоб досягнути успіху їм потрібно бути надзвичайно гнучкими. Іноді в мене складаєтсья враження, що окремі особистості "ловлять кайф" від обсмоктування того, у наскільки складному середовищі їм доводиться працювати і наскільки "гнучкими" бути. Але, якщо звернути увагу на реальний стан справ у такій сфері, як, скажімо, мотивація, то у більшості випадків ми бачимо, що ні про яку "гнучкість" чи "здатність пристосовуватися" не може бути навіть мови.
Хоча іноді роботодавцеві зручніше ігнорувати видиму різницю цінностей між поколіннями, а українські власники компаній можуть просто відмахнутися, зневажливо кинувши фразу: „закордонні концепції у нас не працюють”, все ж закривати очі на потребу молодого покоління стає дедалі важче. І сьогодні це помічають не лише окремі практики та спеціалісти, до чиїх професійних обов’язків належить дослідження різниці між поколіннями. Про набуття критичної маси свідчить нове дослідження, проведене всесвітньо відомою компанією Deloitte. Правда його результати чомусь неможливо знайти на офіційному сайті компанії. Проте вихід із ситуації існує – повний варіант дослідження можна скачати з блогу Пенелопи Транк Brazen Careerist.
Як було виявлено, дев’ять із 10-ти працівників, скажімо, у Великобританії, прагнуть працювати де завгодно – тільки не у набридливому офісі. Сучасне офісне приміщення Microsoft розташоване на одному з дерев лондонського парку – воно неначе доводить: „немає нічого простішого, ніж зламати стереотипи і звільнитися від консервативної моделі світогляду”, пише Management-issues.com.
